Фарисеї, або Неоголошена війна Україні
- Автор: Чобит Дмитрий
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Видавництво: „Просвіта"
- ISBN: 966-7544-41-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Фарисеї, або Неоголошена війна Україні». Краткое содержание книги:
Безумовно, що нове політичне дослідження зацікавить всіх, кому не байдужа доля України й українців.
Джерело: “Чобіт Д.В., Фарисеї, або Неоголошена війна Україні. - Броди: Просвіта. - 2006 - 104 с.”
7 вересня 2005 року в Секретаріаті Президента України відбулося кілька нарад, як за участю самого Президента так і без нього, на них розглядалися питання, пов’язані із ситуацією, що склалася після заяви О.Зінченка. У ході цих нарад Петро Порошенко спочатку написав заяву про відсторонення його з посади секретаря РНБО України на час розслідування заяв О.Зінченка. Але свого апогею напруга сягнула ввечері цього ж дня.
2. Вечірня нарада в Президента.
По завершенні робочого дня, 7 вересня 2005 року, в кабінеті Президента України відбулася підсумкова нарада, у якій, крім В.Ющенка, взяли участь Прем’єр-міністр України Ю.Тимошенко, міністр закордонних справ Б.Тарасюк, віце-прем’єр-міністри України О.Рибачук і Р.Безсмертний, секретар РНБО П.Порошенко, голова фракції “Наша Україна” М.Мартиненко, перший помічник Президента України О.Третьяков.
На цій нараді, яка тривала кілька годин, вже вкотре розглядалася ситуація довкола заяви О.Зінченка. Ключовими питаннями стали претензії, висловлені до Ю.Тимошенко. Обговорювалася тема ймовірної причетності прем’єра до скандальних заяв її радника М.Бродського і екс-держсекретаря О.Зінченка. Микола Мартиненко заявив, що всі ці скандали – справа рук самої Юлії Тимошенко. Серед доказів він назвав її виступ на засіданні уряду 3 вересня, коли вона публічно заявила, що М.Мартиненко і П.Порошенко отримали хабаря у сумі 50 млн.доларів від російського бізнесмена Абрамова. Він навів також інший факт – зачитування і смакування нею на засіданні Кабінету Міністрів 5 вересня найбільш скандальних витягів із заяви О.Зінченка. Висловили звинувачення на адресу Ю.Тимошенко і Роман Безсмертний та Олександр Третьяков. Як доказ, вони повідомили про її зустріч із О.Зінченком коло ресторану “Розгуляй” 3 вересня. До речі, згодом у ЗМІ з’явилися повідомлення про зустріч Ю.Тимошенко із О.Зінченком напередодні його скандального виступу. Зокрема, кореспондент “Української правди” Сергій Лещенко 17 вересня прямо запитав Юлію Володимирівну: “Чи узгоджував свої дії О.Зінченко перед відомою скандальною прес-конференцією? Наскільки відомо, у вас була тривала зустріч за два дні до того?” [14] На це запитання Ю.Тимошенко не дала негативної відповіді і водночас не заперечила сам факт зустрічі. Вона перевела її у русло; тривалості: “Ні, за два дні до того не було тривалої зустрічі, й узагалі, я переконувала Олександра Олексійовича не подавати у відставку, а спробувати щось змінити, перебуваючи у владі. Бо там людина має значно більше можливостей” [15]. Отже, Ю.Тимошенко підтвердила факт зустрічі із О.Зінченком перед його відставкою і навіть пропонувала йому не робити такого кроку. Нагадаю, що ідея піти у відставку народилася в О.Зінченка після 31 серпня, коли його робота як Держсекретаря зазнала гострої критики з боку Президента. Отже, Ю.Тимошенко фактично визнала, що зустрічалася з О.Зінченком після цієї дати, тобто, задовго до його прес-конференції 6 вересня 2005 року. Але під час наради в кабінеті Президента України вона категорично заперечувала цей факт.
Р.Безсмертний і М.Мартиненко заявили, що, на їх думку, скандальні виступи М.Бродського і О.Зінченка були організовані Ю.Тимошенко для того, аби відволікти увагу суспільства і Президента від скандалу, пов’язаного із спробою силоого захоплення Нікопольського феросплавного заводу групою “Приват”, яке здійснювалося 1 вересня цього року за безпосередньої підтримки та участі прем’єра.
Взявши слово, Ю.Тимошенко усіляко відхрещувалася від заяв М.Бродського і О.Зінченка, заявила про свою непричетність до їх організації, запевнила, що М.Бродський нею звільнений з посади радника голови уряду, а сам він вийшов із партії “Батьківщина”, тому вона на нього не має жодного впливу, як і на О.Зінченка. Щодо звинувачень про зустрічі із О.Зінченком, то Юлія Володимирівна заявила, що це неправда, бо вона вже забула, коли з ним бачилася. А на завершення майже в істериці закричала: “Вікторе Андрійовичу! Дайте ікону і я на ній присягну, що сказане проти мене – неправда”. Від цих слів прем’єра Президент зм’як, дещо зніяковіли і всі присутні.
[14] Лещенко С. Розмова з Юлею Тимошенко // Українська правда. – 2005. – 20 вер. // Львівська газета. – 2005. – 22 вер. – С.6.
[15] Лещенко С. Розмова з Юлею Тимошенко // Українська правда. – 2005. – 20 вер. // Львівська газета. – 2005. – 22 вер. – С.6.