Подорож у Тандадрику [на украинском языке, с иллюстрациями]

— Не мели чого не слід, — відрізала начальниця. — По-перше, сумці не потрібне крісло, по-друге, в ній життєво необхідні речі, без яких не обійтися.

— Кадриль був би теж обійшовся без крісла, а подорож йому теж життєво необхідна!.. Пробачте, але брати сумку, а залишити Кадриля жорстоко і... і несправедливо... — Песик чи то захлипав, чи захихотів і змушений був навіть закусити захисного пояса, щоб угамувати себе, але й це не допомогло: Кі... кі... кі...

— Наш кіхкалка зовсім з глузду з'їхав, — гнівно сказала начальниця. — Фе!

Але тут і пінгвіна Твінаса теж охопив сміх, а його очиці так і стріляли вгору на стелю. Подивитися було на що: із розстебнутої сумки Легарії вивалювалися клапті — шовкові, нейлонові, вельветові, в крапочку, картаті, в смужку, барвисті — цілі й поточені міллю чи погризені мишами, і все це ганчір'я почало плавати по салону, немов пістряві хмарки.

— Що це за хаос? — жаба спочатку не зрозуміла, а дотямивши, що це, мовчки втупилась у сумку, і в неї очі замалим не вилізли на лоба: крізь шпарину незатягненого замочка назовні висовувалось довге вухо, потім круглі руді очі, роздвоєна верхня губа, розірвані грудки, на яких стирчала шпилька... і вже весь Кадриль з пістрявими "хмаринками" витав під стелею, винувато відвернувши половину вуса, бо єдиного здорового він залишив під гілкою ялинки.

— Друже, — від радості ледь не завив Китичка, — іди сюди в моє крісло! Ура!!!

— В зв'язку з цим, — прогудів старий сищик, — злови мою люльку, он там літає. І рукавичку Ейнори!

— Зараз! — вигукнув Кадриль і від надмірної старанності тричі перевернувся в повітрі.

— Подай і шарфика, — звеліла начальниця. — Та не сподівайся, що тебе не буде покарано за порушення дисципліни!.. Я замалим не надірвалася, поки втягла в корабель сумку, і весь час дивувалася: чого вона така тяжка, наче хто каміння наклав... Зізнайся: що ти вкинув?

— Чайника, — промимрив зайчик, — дірявого...

— Чайнику! — схопилася за голову начальниця. — Чудового залізного чайника! Може, я недочула? Повтори!

— З діркою, сплющеного, наче млинець, чайника.

— Кажу, — суворо повторила начальниця, — кари ти не минеш.

— Ну який би він був заєць, коли б не помандрував зайцем? — миролюбно прогудів Твінас.

Кадриль з вдячністю приніс люльку, і пінгвін йому щось прошепотів на вухо; потім він подав рукавичку Ейнорі — ця вже була зібралась усміхнутися, але тільки гордо кивнула головою; потім він почав збирати клаптики і запихати знову в сумку, а позатикавши, потяг її до Легарії і прив'язав ручку до ніжки її крісла.

— Друже, — нетерпляче говорив Китичка, — лізь сюди під мій захисний пояс, я вже його відпустив, і ми обидва чудово помістимося.

І — нарешті! — Кадриль склав обидві лапки у себе над головою і так ними гребнув, що відразу опинився біля крісла Китички, прошмигнув під захисний пояс і умостився біля песика.

— Коли б я знав, — захлинаючись від радості, обняв його Китичка. — О коли б я знав!

— А Твінас знав, — потихесеньку, щоб не почула сувора начальниця, прошепотів йому у саме вухо Кадриль.