Одного разу на Різдво
- Автор: Силвер Джози
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Переводчик: Канчура Євгенія
- Жанр: Современные любовные романы
Электронная книга - «Одного разу на Різдво». Краткое содержание книги:
5 червня
— З днем народження, стара шкапо!
Сара дує мені в обличчя паперовою дудкою, будить мене, а я важко підводжуся на ліктях, поки вона натхненно волає привітання на всі голоси.
— Дякую! — аплодую невпевнено. — Можна я тепер далі посплю, будь ласка? Це ж восьма ранку, субота.
Вона супить брови:
— Ти жартуєш, так? Спатимеш зараз — то пропустиш усі щасливі години свого дня народження.
Голос у неї, як у її ж улюблених діснеївських героїв.
— Ми, здається, не американські підлітки з якогось тупого телешоу, я перевіряла, — бурчу у відповідь.
— Припиняй скиглити та вилазь із ліжка просто зараз. У мене на тебе плани.
Я відкидаюся назад на подушку.
— У мене теж є план. Я лишаюся тут до полудня.
— Завтра так і зробиш, — вона киває на горнятко, що стоїть поруч. — Я тобі каву зробила. У тебе є 10 хвилин до мого повернення, коли я будитиму тебе справді жорстко.
— Теж мені, начальство, — ремствую я, затуляючи очі рукою, — мені вже 23, а тобі лише 22. Я тобі — як матір. Іди прибери свою кімнату та зроби домашнє завдання.
Вона знову дмухає мені в обличчя паперовою пискавкою, сміється, іде, а я засуваю голову під подушку. Люблю цю дівчину.
Коли я виходжу, рівно за дев’ять із половиною хвилин, у передпокої висять два чохли з одягом, а Сара буквально підстрибує на місці. Мене дуже турбує те, що чохли прикрашені логотипом компанії прокату карнавального вбрання.
— М-м-м-м, Саро?.. — я починаю усвідомлювати, що вона не жартувала про план.
— Побачиш — помреш! — вона стискає кулачки від захвату, як дитина, яку взяли на шкільну екскурсію.
Обережно ставлю горнятко з кавою.
— Мені зараз дивитися?
— Так. Але спершу пообіцяй, що наступні кілька годин робитимеш точнісінько те, що я скажу, не ставлячи зайвих питань.
— Говориш, як таємний агент. Ви з Джеком Джеймса Бонда знов надивилися?
Вона простягає мені один із чохлів, але забирає, коли я намагаюся його взяти.
— Спершу пообіцяй.
Я сміюся та хитаю головою, заінтригована.
— Ну добре, я обіцяю.
Вона віддає мені костюм, плескає, потім махає руками, щоб я скоріше заглянула всередину. Я тримаю його на витягнутій руці, струшую, нарешті тягну центральну блискавку донизу на кілька дюймів, щоб заглянути.
— Рожеве… — кажу, вона киває підганяючи.
Я веду блискавку до самого низу та відкидаю пластиковий чохол, вивільняючи відомі всьому світові рожеву, як чупа-чупс, атласну курточку-бомбер та чорні легінси.
— Ти хочеш, щоб я у свій день народження косплеїла леді в рожевому[8]?
Вона шкіриться та витягає свій костюм.
— Не тільки ти.
— Ми обидві — леді в рожевому, — говорю повільно, бо дещо збита з пантелику. — Тобто мені це вже подобається як тема для дня народження, але що ми маємо робити, коли вже так наряджаємося? Стирчати в «Замкові», як дві дурепи?
— Ні в який паб ми не підемо, — Сарині очі палають від захвату.
— Можу я поцікавитися, куди ми підемо?
Вона сміється:
— Цікавитися можеш, але правди я тобі не скажу.
— Як це я здогадалася, що так і буде?
Вона розстібує свою курточку та встромляє руки в рукави.
— Ти ж фільм бачила, правда?
— Кілька разів, — закочую очі, бо на цій планеті кожен бачив «Бріолін» принаймні дюжину разів, перш за все тому, що його крутять на Новий рік по телевізору, а рухатися в той час ти просто не здатний фізично, і пульт десь зникає.
Я із сумнівом дивлюся на атласні легінси. Пояс приблизно шість дюймів у діаметрі.
— Сподіваюся, вони розтягуються, — кажу.
— Звісно, я міряла їх близько шостої ранку.
Тепер я усвідомлюю, яких зусиль вона докладає, щоб зробити мені веселий день народження. Та частина мого мозку, яка останнім часом постійно відчуває провину, дає мені добрячого стусана.
— Ну от, леді в рожевому, — кажу я зі сміхом.
Вона дивиться на годинник.
— Нам виходити об одинадцятій. Біжи в душ, я вже була. Коли вийдеш, наведу тобі гострі стрілки.
Полудень. Ми на потязі з Ватерлоо і, чесно кажучи, левову частку здивованих поглядів уже отримали. Нічого дивного. У потязі ми сьогодні єдині леді в рожевому, і в нас, поза сумнівом, найдивовижніші зачіски та макіяж. Сара розмахує високим кінським хвостом, здається, що він гойдається в різні боки окремо від її голови, а на моєму ми накрутили такі кучерики, що сама Олівія Ньютон-Джон від заздрощів скисла б. Сара продумала все: жувальну гумку, тоненькі чорні шалики, рифлені білі пластикові пришпильки, що стирчать у нашому волоссі, маленькі бляшані фляжки з джином, щоб пити в потязі для відповідного настрою, куди б ми не їхали.
— Назвемося вигаданими іменами?
Сара ставиться до питання з усією серйозністю:
8
Персонажі американського фільму «Бріолін» (Grease, 1976).