Зброя, мікроби і сталь - [calibre 4.13.0]

Кінцевим результатом цього процесу стало усунення багатолюдних корінних американських суспільств із більшості зон помірного клімату, підхожих для європейського харчового виробництва та фізіології. В Північній Америці вцілілі значні за розміром цілісні громади нині живуть переважно в резерваціях або на інших землях, які вважаються непривабливими для європейського харчового виробництва й видобутку копалин, як-от Арктика та посушливі райони на заході США. Корінних американців багатьох тропічних районів замістили іммігранти з тропіків Старого світу (передусім чорні африканці, а також індійці та яванці в Суринамі).

У деяких частинах Центральної Америки й Анд корінні американці від початку були настільки численними, що навіть зараз — після епідемій і воєн — більша частина тамтешнього населення має корінне американське або змішане походження. Особливо це стосується андських верхогір’їв, де генетично європейські жінки мають фізіологічні проблеми із народженням дітей і де тубільні андські культурні рослини досі пропонують найпридатнішу основу для харчового виробництва. Однак навіть там, де корінні американці вціліли, відбулося фронтальне заміщення їхньої культури й мов відповідними продуктами Старого світу. Із сотень корінних американських мов, якими колись користувалися в Північній Америці, всі, крім 187, уже більше не вживаються, а серед тих, що ще животіють, 149 уже на відході в тому сенсі, що ними користуються лише літні люди, а діти не вивчають. Серед приблизно сорока країн Нового світу всі нині користуються як офіційною якою-небудь індоєвропейською або креольською мовою. Навіть у країнах, де вціліла найбільша кількість корінного американського населення, як-от Перу, Болівія, Мексика та Гватемала, достатньо кинути погляд на фотографії політичних і ділових лідерів, щоб зрозуміти, що серед них непропорційно представлені європейці, тоді як кількома карибськими державами керують чорні африканці, а Гаяною — індійці.