Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор

Отже, як виглядає, поки що мізерно мало ознак того, що режим має намір визнати своє минуле і дозволити людям знати всю правду. Для тих, хто сподівається, що радянська система може еволюціонізувати і стати менше прив'язаною до своїх догм, першим кроком було б, принаймні, визнання того, що дійсно сталося у 1930–1933 рр. Це, звичайно, стосується й інших, досі не розкритих «білих плям» радянської історії. Причому це визнання і відшкодування втрат жертвам трагедії — питання не лише моралі. Доки не буде визнано хибність усієї аграрної політики, сільськогосподарське виробництво СРСР і далі працюватиме зі шкідливими наслідками. Якби радянське керівництво було б готове розпрощатися, після стількох років невдач, зі своїми забобонами у цій сфері, можна було б сподіватися, що тягар інших його ідеологічних переконань і особливо тягар невиліковної ворожості до інших ідей, а на світовій арені — до держав, заснованих за іншими принципами, міг би поступово зменшуватися.

Тим часом ми й досі, здається, бачимо підтвердження слів, сказаних Берком два століття тому: «Саме ця дегенеративна пристрасть знаходити найкоротші шляхи і приманювати на них інших, а також якісь незначні вигоди з цього, створили в численних частинах світу уряди з деспотичною системою правління… за якої брак мудрості компенсувався брутальною силою. Вони нічого на тому не виграли… труднощі, які вони може й оминули, але не позбавилися, зустрічають їх знову; вони лише збільшуються та множаться».

Цілком ясно, що терором, спрямованим проти селянства, не вдалося добитися покращень у сільському господарстві, обіцяних теорією. Водночас придушення прагнень українців до національної незалежності було лише тимчасовим. І це справа далеко не місцевого масштабу — якщо слово «місцевий» можна вжити до нації, що налічує понад п'ятдесят мільйонів. Кращі представники навіть самої Росії — Андрій Сахаров і Олександр Солженіцин — наполягають на тому, що Україна має дістати право сама вибирати своє майбутнє. А поза тим проблема вільної України є або повинна бути одним із ключових моральних і політичних питань длявсього світу в цілому.