Слідопит, або Суходільне море
- Автор: Купер Джеймс Фенимор
- Серия: Пенталогія про Шкіряну Панчоху #3
- Год: 1972
- Язык: украинский
- Переводчик: Ілько Корунець
- Жанр: Вестерны
Электронная книга - «Слідопит, або Суходільне море». Краткое содержание книги:
— А таки тут, саме на цьому озері. Він ще й не бачив океану й усього взагалі навчився тільки на Онтаріо. Я завжди вважав, що він має хист до всіх цих шхун і шлюпок, за це й поважаю його. Що ж до зрадництва, брехні та інших лихих вад, друже Кепе, то Джаспер Вестерн так само вільний від них, як і найвідважніший із делаварських воїнів; а коли ви хочете побачити справді чесну людину, підіть до цього плем’я — і там ви знайдете її!
— Гляньте, він повертає назад! — захоплено вигукнув Кеп, коли «Вітрогон» знову ліг на попередній курс.— Тепер ми побачимо, що задумав цей хлопчина. Не буде ж він безперестання крутитися туди й сюди протоками, мов дівка в контрдансі!
«Вітрогон» тепер так далеко відійшов від берега, що обидва спостерігачі на блокгаузі вже були, злякалися, чи Джаспер не збирається причалити до берега, а вороги зі своїх лігвиськ заблимали на судно очима з таким кровожерливим захватом, який відчуває тигр, коли, припавши до землі, бачить, що необережна жертва сама йде до його лігва. Проте Джаспер мав на меті зовсім інше. Добре обізнаний з берегом острова та глибиною вод навколо нього, він не сумнівався, що зможе підійти до берега без будь-якого ризику; він спокійнісінько підплив до нього так близько, що наблизився до самої бухточки, зачепив обидва сержантові човни і, прив’язавши їх до тендера, потяг у протоку. А що всі піроги були припнуті до цих двох Дангемових човнів, то Джаспер цим відважним маневром позбавив індіян засобів відступу з острова, і тепер вони могли втекти хіба що плавом. Ірокези вмить збагнули, в якому безвихідному становищі вони опинилися, бо всі як один схопилися на ноги, й повітря сповнилося диким лементом та безладною стріляниною, від якої ніхто не зазнав будь-якої шкоди. Та досить їм було тільки покинути свої схованки, як два постріли покарали їх за цю необережність. Перший, з даху, поклав одного ірокеза на місці, розтрощивши йому черепа, а другий, з «Вітрогона», зробив делавар. Правда, Чингачгуків постріл був не такий влучний, як постріл його друга, бо тільки скалічив ірокеза на все життя. Екіпаж «Вітрогона» радісно загукав, а вороги знову немов провалилися крізь землю.
— Це Змій подав голос! — сказав Слідопит, ледве пролунав другий постріл.— Я знаю постріл його рушниці так само, як і постріл мого «оленебоя». Добряча в нього рушниця, хоч і не завжди кладе на місці. Так, так, Чингачгук з Джаспером на воді, а ви зі мною в блокгаузі, друже Кепе; сором буде нам, якщо ми не покажемо цим волоцюгам мінгам, як треба розумно вести бій.
«Вітрогон» зі своєю здобиччю тим часом ішов усе далі й далі, аж поки доплив до найдальшого кінця острова, де Джаспер пустив човни за вітром, звідки їх погнало й прибило до берега з підвітряного боку щонайменше за милю від них. Потому «Вітрогон» повернув фордевінд і, йдучи супроти течії, завернув у ближчий рукав. З даху блокгауза наші спостерігачі нараз помітили якесь пожвавлення на палубі «Вітрогона», а коли він порівнявся з головною бухточкою, саме проти того місця, де в кущах засіло найбільше ірокезів, Слідопит і Кеп аж розцвіли від радощів, побачивши, як над бортом висунулася єдина потужна зброя судна — гаубиця й сипонула картеччю в гущавину. Зграя перепелиць не злітає, мабуть, швидше, ніж скочили під градом картечі ірокези, і цього разу один з них витягся на місці від посланця «оленебоя», а другий зашкандибав до схову від пострілу Чингачгука! Ірокези хутко поховалися знову. Обидві сторони, здавалося, готувались відновити бій у якийсь інший спосіб. Але раптова поява Червневої Роси з білим прапором у супроводі французького офіцера та М’юра поклала край цим приготуванням, провіщаючи замирення.
Переговори цього разу відбувалися під блокгаузом, до того ж так близько, що всі, хто прийшов, були під прицілом «оленебоя». Джаспер теж кинув якір навпроти блокгауза, навівши свою гаубицю на парламентерів, отже як ті, що перебували в облозі, так і їхні друзі на кораблі могли сміливо вийти з укриття, за винятком матроса, який тримав запального гнота над гаубицею. Один лише Чингачгук лишався у засідці, та й то більше за звичкою, ніж через необхідність.
— Ви перемогли, Слідопите, — гукнув квартирмейстер,— і капітан Сангліє сам прийшов до вас, щоб запропонувати умови перемир’я. Ви ж не відмовите хороброму ворогові в праві на почесний відступ після того, як він чесно бився й зробив усе для слави свого короля й вітчизни. Ви самі такий вірний підданий, що не захочете зводити рахунки з тим, хто є так само чесний і вірний. Мені ворог уповноважив запропонувати вам такі умови: вони обіцяють покинути острів, обмінятися полоненими й віддати назад скальпи. Не маючи обозу й артилерії, ворог більше нічого не може вам запропонувати.