Слідопит, або Суходільне море
- Автор: Купер Джеймс Фенимор
- Серия: Пенталогія про Шкіряну Панчоху #3
- Год: 1972
- Язык: украинский
- Переводчик: Ілько Корунець
- Жанр: Вестерны
Электронная книга - «Слідопит, або Суходільне море». Краткое содержание книги:
«Вітрогон» підійшов уже так близько, що Кеп навіть нічого не відповів. Тим часом навколишній краєвид був такий незвичайний, що він заслуговує детальнішого, опису: тоді в читача складеться повніше уявлення про картину, яку ми тут хочемо змалювати.
Буря досі ще. не вщухла, тонкі дерева тнулися майже до самого долу, а завивання вітру в гіллі нагадувало гуркіт далеких колісниць.
В повітрі хмарами носилося листя, яке в цю пізню осінню пору легко зривалося з гілок і перелітало з острова на острів, немов зграї птахів. Якби не цей шелест, довкола стояла б цвинтарна тиша і про те, що на острові були ірокези можна було б здогадатися хіба що з їхніх човнів, котрі стояли вкупі з човнами п’ятдесят п’ятого полку у невеликій затоці, яка була за гавань. Ніщо більше не виказувало їхньої присутності на острові. Незважаючи на те, що несподівана й зовсім непередбачена поява тендера і захопила ірокезів зненацька, одначе в кожного з них на час бойових дій вироблялася постійна, ніби якась вроджена звичка до обережності, і тієї ж миті, як було подано сигнал тривоги, вони всі як один шмигнули по своїх схованках, мов хитрі лисиці по норах. Такий самий спокій панував і в блокгаузі, бо хоч Слідопит із Кепом і могли бачити геть усе, що діялося в протоці, самі ж вони добре дбали, щоб їх не бачив ніхто. Та найбільше обох їх дивувало те, що на борту «Вітрогона» й досі не було помітно присутності людей. Індіяни ж, слідкуючи за його, здавалося б, ніким не керованим летом, мимохіть проймалися жахом, і вже й найхоробріші з-поміж них засумнівалися в успіхові всієї вилазки, що почалася так щасливо для них. Навіть Гострій Стрілі, звиклому до спілкування з білими по обидва боки озера, раптова поява цього безлюдного корабля видалася лихою призвісткою, і він у ту мить був би радий опинитися деінде на суходолі.
Тим часом тендер просувався впевнено й швидко. Він тримався середини протоки, то нахиляючись під шквалом, то випростовуючись і бурунячи форштевнем воду,— немов той мудрець, який то згинається від злигоднів життя, то знову, щойно вони минуть, високо несе голову. І, хоч вітрила на тендері були майже всі зарифлені, швидкість його була просто неймовірна, не минуло ще, мабуть, і десяти хвилин, відколи вітрильник уперше білою хмаринкою замиготів удалині поміж деревами й кущами, як він ось був уже навпроти блокгауза. Щойно тендер порівнявся з блокгаузом, Кеп і Слідопит, щоб краще роздивитися, що діється на ньому, висунулися зі свого орлиного гнізда, і в цю хвилину, на превелику радість обом, Джаспер—Прісна Вода скочив на ноги й захоплено гукнув їм слова привіту. Забувши про небезпеку, Кеп зопалу й собі вистрибнув на широкий парапет і теж озвався у відповідь на Джасперове привітання. На щастя, сама тактика ворогів урятувала йому життя, тому що ті сиділи мов миші, в кущах, намагаючись не викрити себе жодним пострілом. А Слідопит навпаки, в кожній військовій операції дбав передовсім про ділову сторону, цілковито нехтуючи драматичною. Отож, ледь забачивши свого приятеля, він гукнув йому на всю силу своїх легень:
— Допоможи нам, Джаспере, і перемога буде за нами! Пальни по тих кущах, і вони побіжать, як зайці!
Кілька з тих слів, які вигукнув Слідопит, таки долетіло до Джаспера, проте більшість їх відніс убік вітер, тому що «Вітрогон» уже пройшов, і за хвилину його зовсім не стало видно з-за гайка, що обступав блокгауз.
Хвилин зо дві минуло в бентежному чеканні, а потім знову між деревами забіліли вітрила. Джаспер повернув через фордевінд і став іншим галсом під вітром обходити острів. Вітер, як уже згадувалося, був досить сильний для такого маневру, і тендер, лігши в дрейф за течією з вітром, міг без будь- яких труднощів пройти маленьку протоку, й потрапити на навітряний бік острова. Все це було виконано з дивовижною легкістю, ніхто не доторкнувся до снастей, вітрила регулювалися самі, і слухняне суденце керувалося одним стерном. Очевидно, цей маневр було проведено з метою розвідки. Та коли «Вітрогон» обійшов довкола острова й, знову повернувшись до вітру, ввійшов у ту саму протоку, якою починав свій обхід, стерно раптом було повернуто ліворуч, і він узяв інший галс. Грот, хоча й зарифлений, шарпнуло з такою силою, що Кепові здалося, ніби гахнуло з гармати, і він уже був злякався, що полопаються вітрильні шви.
— Його королівська величність, треба сказати, постачає добру парусину,— буркнув старий моряк.— А крім того, треба сказати,— хлопець з таким хистом керує кораблем, ніби пройшов добрий вишкіл! Після цього ви що хочете кажіть, добродію Слідопите, а я дідька лисого вам повірю, ніби цей Прісна Вода навчився такого мистецтва на якійсь прісноводій сажавці.