Дівчина, що гралася з вогнем
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #2
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5421-0
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Дівчина, що гралася з вогнем». Краткое содержание книги:
Пізно ввечері у своїй квартирі вбито журналіста та його подругу, які вивчали канали постачання до Швеції секс-рабинь з Прибалтики та Східної Європи. Усі підозри падають на найдивнішу дівчину у світі з темним минулим — Лісбет Саландер.
Мікаель Блумквіст починає власне розслідування загибелі своїх колег і друзів, щоб знайти справжнього вбивцю і довести невинуватість Лісбет, яка колись врятувала йому життя.
По всій Швеції розпочато полювання на «вбивцю-психопатку», проте Лісбет Саландер не боїться кинути виклик усім — і мафії, і громадськості, і навіть самій смерті.
— Ти впізнаєш мене? Кивни!
Пер-Оке Сандстрьом кивнув.
— Ти — підлий садист, скотина і ґвалтівник.
Він не ворухнувся.
— Кивни!
Він кивнув. На очах у нього раптом виступили сльози.
— Уточнімо правила, — сказала Лісбет Саландер. — Я вважаю, що тебе слід було б негайно вбити. Чи переживеш ти ніч, мене абсолютно не хвилює. Ти зрозумів?
Він кивнув.
— За останній час ти навряд чи не міг дізнатися, що я — божевільна і люблю вбивати людей, особливо чоловіків.
На цім слові вона показала на останні номери вечірніх газет, що лежали на столі в його вітальні.
— Зараз я зніму ізоляційну стрічку з твого рота. Якщо ти почнеш кричати або підвищиш голос, я ткну тебе цією штукою.
Вона показала йому електрошокер.
— Ця машинка вистрілює зарядом у сімдесят п’ять тисяч вольт. Наступного разу там буде шістдесят тисяч вольт, позаяк одного разу я нею вже скористалася і не перезаряджала. Ти зрозумів?
Він подивився на неї нерішучим поглядом.
— Це означає, що твої м’язи перестануть функціонувати. Саме це сталося з тобою, коли ти підійшов до дверей.
Вона посміхнулася йому в обличчя:
— А це означає, що ноги перестануть тебе тримати і ти сам себе повісиш. Торкнувши тебе цією машинкою, я просто встану й піду.
Він кивнув. Господи, адже ця паскуда божевільна вбивця! Він не міг утриматися від сліз, і вони струмками потекли в нього по щоках. Він засопів.
Вона встала і зірвала з його рота ізоляційну стрічку. Її жахливо розмальоване обличчя наблизилося до нього впритул.
— Мовчи! — наказала вона. — Не говори ні слова. Якщо ти заговориш без дозволу, я ткну в тебе цією штукою.
Вона почекала, поки він перестав сопіти і нарешті поглянув на неї.
— У тебе є одна-єдина можливість пережити цю ніч, — почала вона. — Тільки один шанс, а не два. Я поставлю тобі кілька запитань. Якщо ти відповіси на них, я дарую тобі життя. Кивни, якщо ти зрозумів.
Він кивнув.
— Якщо ти відмовишся відповідати на якесь питання, я ткну в тебе шокером. Ти зрозумів? Якщо ти мені збрешеш або відкручуватимешся, я ткну тебе шокером.
Він кивнув.
— Я не збираюся торгуватися з тобою. Другого шансу я тобі не дам. Або ти відразу ж відповідатимеш на мої питання, або ти помреш. Якщо ти відповіси задовільно, то залишишся живим. Усе дуже просто.
Він кивнув. Він їй вірив. У нього не було вибору.
— Золотко, — сказав він. — Я не хочу вмирати.
Вона подивилася на нього суворо:
— Тобі самому вирішувати, жити тобі чи померти. Але ти тільки що порушив моє правило — не розмовляти без мого дозволу.
Він стиснув губи. Господи, вона ж геть божевільна!
Мікаель Блумквіст був у такому розпачі і почувався таким безпорадним, що просто не знав, що йому робити. Врешті-решт він надягнув куртку і шарф і пішки почимчикував світ за очі. Безладно побродивши вулицями, він, сам не знаючи як, опинився в редакції на Гьотґатан. У знайомому приміщенні було темно і тихо. Не засвічуючи лампи, він увімкнув кавоварку і, підійшовши до вікна, почав дивитися на вулицю, чекаючи, коли вода пройде крізь фільтр, а тим часом намагаючись дати лад своїм думкам. Усе, що відбувалося зараз навколо вбивства Даґа Свенссона і Міа Берґман, уявлялося йому розсипаною головоломкою, деякі шматки якої були ясно видні, інших же взагалі не було. Десь у цій головоломці був прихований зв’язний малюнок, угадуваний, але невиразний для ока. Надто багато шматочків було загублено.
Його охоплювали сумніви. «Ні, вона не божевільна вбивця», — нагадав собі Мікаель. Вона написала, що не вбивала Даґа й Міа. Але якимсь незбагненним чином вона була пов’язана із загадковим убивством багатьма нитками.
Він помалу прийшов до необхідності переглянути свою теорію, яку відстоював з того часу, як побував у квартирі в Енскеді. Досі він вважав чимось само собою зрозумілим, що єдиним можливим мотивом убивства Даґа й Міа був його репортаж про трафік секс-послуг. Тепер він почав погоджуватися з думкою інспектора Бубланськи, що це не пояснює вбивства Б’юрмана.
Саландер написала йому, щоб він махнув рукою на клієнтів повій і сфокусував би всю увагу на Залі. Чому? Що вона мала на увазі? Дивна ти людина, Лісбет! Чому було не висловитися ясніше?
Мікаель пішов у буфетну, налив собі кави у філіжанку з написом «Молоді ліві», всівся на диван посеред кімнати, поклав ноги на кавовий столик і закурив заборонену сигарету.