Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця». Краткое содержание книги:
Річард теж розуміє, що не зможе цьому запобігти, тому відчуває свою провину. Він поодинці повинен нести гріх, в якому не зважився б зізнатися навіть єдиній людині, яку любив… І яку втратив.
Приєднуйтесь до Річарда і Келен в заключному романі про одну з найдивовижніших і незабутніх пригод, коли-небудь описаних. Вона почалася з першого правила, а закінчиться правилом правил, неписаним правилом, правилом, негласним з давніх часів.
З новим сходом сонця, світ зміниться назавжди…
Він палко бажав допомогти їй хоч трохи або якимось чином дати зрозуміти, що вона не залишена і не самотня. Але він нічого не міг зробити.
Він розумів, що подібна доля в недалекому очікує і Джилліан. Він змусив себе не зациклюватися на цих жахливих думках.
«Думай про рішення» — сказав він собі. Він повинен був знайти спосіб допомогти їм обом.
Біль різко відринула від рук і ніг, все інше в тілі горіло, як в вогні. І хоча він отримав можливість трохи рухатися, біль в голові була настільки сильною, що він бачив все неясним і спотвореним.
— Встань на ноги, — наказала височіюча над ним Сестра.
По голосу було чутно, що вона перебувала в мерзенному настрої.
Вона змогла принести користь Імператору і розраховувала на нагороду за упіймання Річарда. Але не було помітно, що ця несподівана удача привела її в прекрасний настрій.
Він здогадався, що ця жінка — Сестра Тьми. І думав тепер тільки над тим, що дійсно було головним.
— Готова сперечатися, ти не дуже-то щасливий побачити моє обличчя знову, — сказала вона самовдоволено.
Було видно, що вона звикла вважати себе важливою фігурою. Настільки важливою і відомою, що всім має бути знайомий її гордовитий вигляд, поблажливе ставлення до оточуючих і уїдливість.
Деякі люди вважали, що самовдоволена зарозумілість є необхідною якістю при досягненні видатного становища, престижу або слави.
Оточуючі ставилися до них з побоюванням, а вони сприймали це за повагу. Річард дійсно не пам'ятав цю жінку, тому не розумів її дошкульного гумору.
— Не можу сказати, що дійсно пам'ятаю Вас… А існують причини, по яких повинен?
— Брехун! Кожен у Палаці знав мене!
— Ну, добре, нехай буде по-твоєму, — погодився Річард, намагаючись підвестися і зібратися з силами.
— Встань на ноги.
Річард доклав усіх зусиль, щоб виконати її наказ.
Це непросто було зробити. Його м'язи ще не підпорядковувалися йому настільки, наскільки це було йому необхідно.
Як тільки він підвівся на руках і колінах, вона штовхнула його під ребра. Річард здригнувся від болю. На щастя, у Сестри не було достатньо ваги або сили, щоб завдати каліцтво. Вона завдавала тільки фізичний біль. На відміну від її дару, що представляв головну небезпеку.
— Зараз же, — закричала вона.
Річард, похитуючись, присунувся до її ніг. Його руки і ноги поступово позбавлялися від пекучого болю. Але головна біль не проходила.
Чоловіки, розкидані покотом навколо них, починали приходити в себе. Брюс, стискаючи голову руками, застогнав, перевертаючись.
Пильний погляд Сестри Тьми метнувся в темряву, де посилювався шум битви. Скориставшись цим моментом, Річард швидко озирнувся навколо в пошуках будь-якої зброї поблизу.
Якби вона відвернулася від нього, у нього був би шанс. Річард розумів, що потрап він пов'язаний в тортурні намети Джегана, він ніколи не побачить денного світла.
Ця доля жахала його. І в той же час, частина душі Річарда перебувала в стані ясного усвідомлення, що Келен втекла. Він болісно сковтнув, згадавши сльози в її очах, коли вона була змушена залишити його. Це нагадало йому, як сильно вона його любила раніше. Але зараз вона не пам'ятала цього.
— Ти уявити собі не можеш, як довго я чекала моменту, щоб виявитися корисною Імператору. Нарешті, Творець відповів на мої прохання і направив тебе в мої руки.
— Виходить, — відповів Річард, — твій Творець має звичку постачати нові жертви у відповідь на твої благання? Невже він настільки втратив голову від лестощів і виду ваших брудних рук, складених в молитвах, що тільки і робить, що допомагає вам наповнювати тортурні намети?
Її губи розтяглися в повільній, підступній посмішці.
— Твій легковажний язик скоро буде укорочений, і скромні слуги Творця не почують, як ти вивергаєш богохульства.
— Дехто казав мені, що мій легковажний язик є одним з моїх недоліків, так що, вирвавши його, ти тільки виявиш мені послугу.
Її посмішка стала жовчною. Вона повернулася, зробивши жест у бік табору.
— Ти думаєш, що ти…
Річард вдарив її в область обличчя з усією силою, яку зумів зібрати. Несподіваний напад застав Сестру Тьми зненацька.
Нанесений з розмаху удар відірвав її ноги від землі. Зуби і краплі крові розлетілися в темряву. Вона впала на землю з глухим стуком. Жахливий удар черевика зніс їй щелепу.
Річард кинувся за мечем. Він розумів, що недооцінювати цього ворога не можна. Поки вона не була мертва, вона могла вбити його або примусити його бажати власної смерті. Його пальці обхопили руків'я меча і він обернувся, щоб встромити його в неї.
Повітря вибухнуло світлом. Річарда відкинуло на спину з такою силою, що повітря болісно вирвався з його легенів.