Десяте Правило Чарівника, або Фантом
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Десяте Правило Чарівника, або Фантом». Краткое содержание книги:
І одного разу страшне дійсно сталося. Келен Амнелл, дружина легендарного Річарда Сайфера, лорда Рала, Шукача Істини, прокинулася, не пам'ятаючи нічого, крім свого імені.
Відтепер вона — найнебезпечніша з усіх людей, та, від кого залежить — бути чи не бути цьому світу. І щоб врятувати її і не допустити прийдешнього Хаосу, Мороку і Безумства, Річарду належить серед незліченних небезпек пізнати самі темні таємниці Десятого Правил Чарівника …
Келен витягла з зубів ніж.
— Біжи. Ні в якому разі не зупиняйся.
Джилліан кивнула у відповідь. Вона виглядала так, ніби за нею по п'ятах гнався сам Володар. Келен повернулася, щоб закрити двері і в цей момент чоловіки впали на підлогу. Четверо здивованих облич почали повертатися до неї. Келен зачинила двері і побігла, неначе Володар гнався і за нею теж.
На віддалі, в тьмяному світлі вона бачила, як Джилліан добігла до перетину розгалужених проходів, що йшли у різних напрямках. Дівчина призупинила біг і обернулася назад до Келен. Вони обмінялися повним почуттів, коротким поглядом, і потім вона зникла, пропавши в одному з проходів. У такій темряві, на відстані, Келен не могла з упевненістю сказати, який з них вибрала Джилліан.
Позаду пролунав вибух розколотої деревини, неначе двері рознесло на частини. Раптово в залі, оточуючи Келен, розлилося світло смолоскипів. Вона негайно зупинилася і повернулася назад. Вона схопила ніж за кінчик леза. Їй було видно тіні, що кинулися до дверного прорізу, ведучого з кімнати. Хоча в отворі ще ніхто не з'явився, вона з усієї сили метнула туди нож.
Першою там виявилася розлючена Сестра Цецилія. Ніж врізався їй у груди. Хоча Келен сподівалася, що першим буде Джеган, але все ж, була цілком впевнена, що це виявиться одна з Сестер, тому націлилась відповідно. Лезо було направлено вірно, і занурилося прямо в серце Сестри Цецилії. Сестра важкоо осіла. Келен повернулась і побігла з усіх ніг. Повертаючись, вона помітила, що решта запнулися за тіло Сестри Цецилії і впали.
Келен бігла, як ніколи раніше не бігала. Вона звернула в перший поворот наліво. Вона не знала, в який прохід втекла Джилліан, але вона її не бачила. Дівчина зникла. Келен облив потік незамутнених веселощів, переповняючи всю її душу гострим відчуттям успіху. У неї вийшло. Вона стримала обіцянку, яку вона дала Джилліан і собі. Принаймні, вона завдала їм поразки, і це виявилося їй під силу.
Навіть біжучи, як божевільна, вона відчувала запаморочення від перемоги. Вона не тільки прикінчила двох охоронців, але і знищила Сестру Цецилію. У пам'яті Келен спливли бачення болю, який ця жінка їй заподіювала, і задоволення, яке та при цьому відчувала, і вона насолоджувалася своєю помстою.
Тепер, коли все вже сталося, і Джилліан була далеко, її почав долати страх. Вона знала, що їй не вдасться втекти. Все, що вона могла зробити, це бігти, випадково вибирати повороти, і чекати, коли все закінчиться. І коли воно прийшло з раптовим приступом болю, вона встигла подумати, що напевно, те ж відчували ті двоє чоловіків.
Вона зрозуміла, що падає, але вже нічого не відчула. І потім прийшло відчуття, ніби стеля і все мертве місто рушаться на неї. Могильна тьма огорнула світ.
Досягнувши вершини підйому, Річард, нарешті, перевів дух. Не тільки тому, що йому не вистачало дихання, але й тому, що вже вибився з сил. Він розумів, що в дорозі приділяв надто мало часу прожитку і тепер розплачувався за це. Його ноги налилися свинцем. Шлунок зводило від голоду. Він ослаб і йому хотілося хоча б прилягти, але робити цього було не можна, не зараз, коли він уже так близько. Коли так багато поставлено на карту.
По дорозі йому вдалося перекусити кедровими горіхами і декількома пригорщами чорниці, але він не звернув з дороги, щоб набрати їх побільше. Він не міг дозволити собі витрачати на це час. По крайній мірі, спорядження у нього було при собі, тому попереднім вечором на заході йому вдалося порибалити в маленькому озерці. Потім він зібрав оберемок сухих дров і за допомогою кременю і кресала розпалив багаття. Поки багаття розгорілося, йому на вудку потрапили три форелі. Він був такий голодний, що ледь не з'їв їх сирими, але риба пеклася швидко і він стримався.
На недовгому шляху від Сильфіди він не збирався затримуватися довше, ніж це було необхідно і поспав зовсім небагато. Він вважав, що чим раніше у нього в руках появиться книга, залишена для нього Барахом, тим для нього буде краще. Книга чекала на нього вже протягом трьох тисяч років. І він не хотів продовжити це очікування ні на один зайвий вечір. Зараз йому здавалося, що якби йому вистачило розуму знайти цю книгу раніше, йому вдалося б уникнути тих проблем, які тепер стояли перед ним. Він сподівався, що вона якось допоможе йому знайти Келен і, можливо, підкаже, як звернути пошкоджене заклинання Вогняного Ланцюга.
Він вважав, що йому краще всього швидко, наскільки можливо, роздобути книгу; потім приділити час їжі і тоді можна буде трохи почитати книгу. Потім йому треба буде відіспатися і повернутися в Сховище. Сховище було далеко. Він навіть не знав точно, де знаходився, за винятком того, що це десь далеко південніше Землі Агада, у місцевості, яка вважалась вільною, неподалік від Диких нетрів, тому він подумав, чи не зможе він роздобути тут коней. Вирішуй проблеми по порядку, нагадав він собі, одне завдання за одним.