Десяте Правило Чарівника, або Фантом
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Десяте Правило Чарівника, або Фантом». Краткое содержание книги:
І одного разу страшне дійсно сталося. Келен Амнелл, дружина легендарного Річарда Сайфера, лорда Рала, Шукача Істини, прокинулася, не пам'ятаючи нічого, крім свого імені.
Відтепер вона — найнебезпечніша з усіх людей, та, від кого залежить — бути чи не бути цьому світу. І щоб врятувати її і не допустити прийдешнього Хаосу, Мороку і Безумства, Річарду належить серед незліченних небезпек пізнати самі темні таємниці Десятого Правил Чарівника …
— Я розумію, — сказала Келен, побачивши мрійливий погляд мідно-червоних очей дівчини.
— Тоді він врятував мене від солдатів, посланих Джеганем. Вони шукали ці книги. Я дуже злякалася, коли чоловік, схопив мене, зібрався перерізати мені горло, але Річард убив його. Потім він обійняв мене і втішав, поки я не перестала плакати. — Її погляд виринув і глибин спогадів. — А ще він врятував мого дідуся. Вірніше, не сам, а жінка, яка була з ним.
— Жінка?
Джилліан кивнула.
— Ніккі. Вона сказала, що вона чаклунка. Вона була дуже красива. Я не могла відірвати очей від неї. Раніше мені не доводилося бачити жінки такої краси. Коли вона стояла переді мною, то була схожа на доброго духа, з волоссям кольору сонця й очима кольору самого неба.
Келен зітхнула. Чому б красуні і не бути поруч з цим чоловіком. Після всього почутого, їй стало незрозуміло, чому раніше вона не могла припустити таку можливість. Келен сама не знала, чому, але вона відчула, як щось, якась надія, яку вона не сміла для себе визначити або, може бути, незбагненне бажання, яким вона все ще чіплялася за щось вкрай цінне, приховане за чорним саваном, відділяла її від минулого… тільки що покинула її.
Щоб не втратити контроль, задумавшись про злощасне становище, в якому вона опинилася, опинившись спійманою в пастку, їй довелося відвести очі від пильного погляду Джилліан. Вона зробила вигляд, що озирається назад, щоб упевнитися, що імператор і Сестри все ще зайняті своєю справою, і витерла зі щоки неждану, самотню сльозу.
Було видно, що Сестри ще сильніше, ніж раніше, захопилися обговоренням специфічних особливостей книги. Джеган вимагав від них пояснень, як можна переконатися в правильності окремих частин.
Коли Келен повернулась назад, Джилліан продовжувала дивитися на неї.
— Але вона не була така ж гарна, як Ви.
Келен посміхнулася.
— Жриця кісток, очевидно, повинна мати здібності до дипломатії.
— Ні, — сказала Джилліан, раптом розхвилювавшись, що Келен, може бути, не повірила їй. — Насправді. У Вас є щось таке.
Келен насупилася.
— Про що ти говориш?
Джилліан морщила ніс, відчайдушно підбираючи слова.
— Я не знаю, як це пояснити. Ви красиві, розумні, Ви все правильно робите. Але є ще щось.
Келен подумала що, можливо, це якось було пов'язано з тим, ким вона насправді була. Їй потрібен був хтось, хто зможе побачити її, запам'ятати і можливо, дасть їй ключ.
— На що це схоже?
— Я не знаю. Щось шляхетне.
— Благородне?
Джилліан кивнула.
— Ваша манера нагадує мені лорда Рала. Він, не вагаючись, врятував мені життя, точно так само, як Ви збираєтеся це зробити. Однак це не зовсім те. Я не знаю, як це пояснити. Тільки було в ньому щось… І у Вас також є та ж особлива риса.
— Добре. Принаймні, нас з ним об'єднує те, що я теж маю намір врятувати тобі життя.
Ще раз озирнувшись, Келен перевела подих. Решта, як і раніше були зайняті своєю жаркою дискусією. Вона повернулася до Джилліан, її погляд став смертельно-серйозний.
— Ми повинні зробити це зараз.
— Але, мене все ще турбує дідусь…
Довгий мить Келен вдивлялася в очі дівчини.
— Тепер, послухай мене, Джилліан. Ти повинна битися за своє життя. Це єдине життя, яка в тебе коли-небудь буде. Вони не змилуються, якщо ти залишишся. Я знаю, твій дідусь хотів би, щоб ти скористалася шансом.
Джилліан кивнула.
— Я розумію. Лорд Рал говорив мені майже те ж саме про важливість життя.
Чомусь це додало Келен відваги, і вона посміхнулася. Однак посмішка швидко зникла, і вона повернулася до думок про майбутню справу. Їй не було відомо, чи скоро Джеган з Сестрами закінчать, чи проведуть тут весь залишок ночі, але їй не можна було дозволити собі пропустити нагоду.
— Ми повинні зробити це зараз, поки в мене ще вистачає духу. Мені треба, щоб ти все зробила точно так, як я скажу.
— Я зроблю — сказала Джилліан.
— Ось, що нам треба зробити. Ти залишишся тут. Я проберуся туди і вб'ю цих двох чоловіків.
Очі Джилліан широко розкрилися.
— Що Ви збираєтеся зробити?
— Убити їх.
— Яким чином? Адже Ви всього лише жінка, а вони он які величезні. І їх двоє.
— Це не так вже неможливо, якщо знати як.
— Ви збираєтеся перерізати їм горло? — Припустила Джилліан.
— Ні. Якщо я так зроблю, вони встигнуть підняти шум. Крім того, я не можу проробити це одночасно з двома. Тому, мені потрібно взяти у них ще два ножі, потім мені треба прослизнути їм за спини, і завдати удару прямо… сюди.