Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих

І це відповідало істині. Враховуючи чисельність орди, імперці і справді могли бути впевнені, що запросто зметуть будь-який опір. І все ж Келен не розуміла, чому Райан з Уорреном виглядають такими прибитими. Вона нутром відчувала, що, крім принесених хороших новин, вони обидва щось недоговорюють.

— Добрі духи! — Життєрадісно вигукнула вона, бажаючи їх підбадьорити. — Та їх чисельність тане буквально як сніг у вогні! Це куди краще, ніж…

— Я попросив Хайса в першу чергу з'явитися до вас і доповісти обстановку, — підняв руку Уоррен. — Думаю, вам усім варто спершу його вислухати.

Келен жестом веліла капралові підійти. Той бадьоро підійшов до столу і завмер по стійці струнко.

— Послухаємо, що ви хочете нам повідомити, капрал Хайс. — Лице д'харіанця було попелясто-сірим, і, незважаючи на холод, він обливався потом.

— Мати-сповідниця, наша розвідгрупа була на південному сході, ведучи спостереження за дорогами зі степу, на випадок якщо Орден вирішить обійти нас з флангів. Ну, якщо коротко, то ми побачили колону, що йде на захід.

— Армія Ордену дуже велика, — зауважила Келен, — так що вони неминуче повинні отримувати постачання і забезпечення з батьківщини, на додаток до того, що вони грабують тут. А колону фуражирів обов'язково супроводжує охорона.

— Я слідував за ними тиждень, щоб підрахувати чисельність.

— І скільки ж їх? — Запитала Келен.

— Більше чверті мільйона, Мати-сповідники. Келен здригнулася, ніби тисячі крижаних голок вп'ялися в шкіру.

— Скільки-скільки? — Уточнила Верна.

— Як мінімум двісті п'ятдесят тисяч солдатів, плюс візники і цивільні з фуражем.

Все, заради чого вони трудилися, всі жертви, вся боротьба по знищенню Імперського Ордена… Все марно! Всі їх зусилля зведені до нуля — чисельність супротивника навіть збільшилася з початку експансії.

— Добрі духи, — прошепотіла Келен, — скільки ж людей Орден збирається на нас обрушити?

Зустрівшись поглядом з Уорреном, вона зрозуміла, що навіть це число його не дивує.

— Хайс, — Уоррен вказав на розвідника, — бачив тільки першу групу. Бранці повідомили нам про очікуване підкріплення. Ми не були впевнені, що вони говорять правду, — думали, може, вони намагаються залякати нас, але потім ми зустрілися з групою капрала Хайса, що поверталася в табір. Тоді ми ще трохи там покрутилися і порознюхували. Тому-то і затрималися.

— Ще чверть мільйона… — Пробурмотіла Келен. Все раптом стало здаватися таким безнадійним… Уоррен прокашлявся.

— І це лише перша колона свіжих сил. За нею йдуть ще. Келен підійшла до вогнища і простягнула руки до вогню, втупившись на язички полум'я. Вона стояла біля статуетки, вирізаної для неї Річардом. Келен пошкодувала, що не може зараз відчути ті почуття, що втілює горда «Сильна духом». Схоже, вона в змозі думати лише про смерть.

Новини про йдуче на допомогу Імперському Ордену підкріплення і про відбуття галейських і кельтонських військ вихором рознеслися по табору. Келен, Зедд, Уоррен, Верна, Еді і генерал Мейфферт, а також інші офіцери нічого не приховували від своїх підлеглих. Ці люди щодня ризикували життям і мали повне право знати справжній стан речей. Якщо Келен йшла по табору і хтось набирався достатньо сміливості, щоб поставити їй запитання, вона чесно говорила все, що знає. Звичайно, вона старалася і підбадьорити солдатів, але і правди не приховувала.