Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.
- Автор: Телипко Владислав Эдуардович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-011-0154-7
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.». Краткое содержание книги:
Детально розглянуто усі 11 розділів коментованого Кодексу, особливу увагу приділено аналізу положень, присвячених позовному і наказному провадженням, а також новелам апеляційного і касаційного перегляду судових рішень та підставам і порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України, виходячи з нової системи судоустрою України. Додаються тексти і витяги з текстів нормативно-правових актів з питань організації цивільного судочинства, а також рішення Конституційного Суду і постанови Пленуму Верховного Суду України, в яких узагальнено практику застосування судами окремих норм цивільного процесуального законодавства.
Мета коментаря - дати чітке системне уявлення про цивільний процес як врегульовану нормами цивільного процесуального права діяльність суду, що здійснюється в установленому законом порядку та визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав, обов'язків і цивільних процесуальних дій суду, органу державного виконання та учасників процесу з їх реалізації.
Видання розраховано на суддів та працівників суду, адвокатів, прокурорів, працівників інших правоохоронних органів, студентів, аспірантів і викладачів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться питаннями організації і провадження судами справ в порядку цивільного розгляду.
Вимоги про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, позивач має право пред’являти також за своїм місцем проживання.
Загальний порядок і підстави відшкодування шкоди встановлюються ст. 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 р., а також Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженим наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р. № 6/5/3/41.
5. Друга група правил про альтернативну підсудність не передбачає серед судів, які можуть за вибором позивача розглядати цивільну справу, суд за місцем проживання відповідача. До числа альтернативних судів закон відносить суди за місцем знаходження філіалу юридичної особи, за місцем знаходження майна відповідача, місцем виконання договору, за місцем тимчасового проживання чи перебування відповідача чи постійного його заняття (роботи) та ін. (частини 6, 7, 8, 9, 10 цієї статті).
6. За правилами альтернативної підсудності пред’являються також заяви по окремих категоріях справ непозовного цивільного судочинства — окремого та наказного провадження.
В окремому провадженні такими справами є:
а) справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою — заява подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцем знаходження її майна;
б) справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі — заява подається до суду за місцезнаходженням емітента цінного паперу на пред’явника або за місцем платежу за векселем;
в) справи про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу — заява подається до суду за місцем знаходження протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за місцем виявлення такого хворого.
7. відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» спір про визначення вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача.
Отже, у ч. 12 коментованої статті визначається підсудність зазначених позовів, що пред’являються до стягувача, а саме про:
а) Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Загальні вимоги до виконавчих написів, умови їх здійснення та порядок стягнення за ними встановлено статтями 87 — 91 закону України «Про нотаріат», пунктами 282 — 293 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів;
б) Повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса.
При зверненні із зазначеними позовними вимогами особа може обирати суд, що буде розглядати цивільну справу, із таких судів:
• За місцезнаходженням відповідача, тобто стягувача за виконавчим написом нотаріуса;
• За місцем виконання виконавчого напису нотаріуса.
8. Щодо підсудності справ в наказному провадженні, то заяви про видачу судових наказів подаються до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими в розділом III главою I ЦПК України. Якщо до певної справи, яка може розглядатися в порядку наказного провадження, немає обмежень щодо підсудності (зокрема, не встановлена виключна підсудність), така підсудність щодо суду, який буде розглядати дану справу, може визначатися за правилами про підсудність справ за вибором позивача (альтернативною підсудністю). Таке правило встановлене в ч. 13 коментованої ст. 110 ЦПК, згідно якої позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.