Жак-фаталіст (збірка)
- Автор: Дидро Дени
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-4010-7
- Переводчик: Валеріан Підмогильний
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Жак-фаталіст (збірка)». Краткое содержание книги:
Жак. Від цього тхне жмикрутом на ціле льє.
Пан. Ти вгадав. Як кинуться шевальє та пан Лебрен (так звали нашого тандитника і лихваря) одне одному в обійми…
— А, це ви, пане шевальє!
— Атож я, пане Лебрен.
— Та що ж з вами сталося? Цілу вічність вас не видно. Часи дуже сумні, хіба не так?
— Дуже сумні, мій любий Лебрене. Але не про те мова. Ось слухайте, маю вам дещо сказати…
Я сів. Шевальє з Лебреном відійшли в куток і розмовляють. З їхньої розмови я можу передати лише кілька слів, підхоплених на льоту…
— Він добрий?
— Чудовий.
— Повнолітній?
— Цілковито.
— Це син?
— Син.
— Чи знаєте, що наші останні дві справи…
— Говоріть тихіше.
— Батько?
— Багатий.
— Старий?
— І немічний.
Лебрен голосно:
— Слухайте, пане шевальє, я не хочу більш ні в що втручатися, це завжди призводить до прикрих наслідків. Це ваш приятель, на добрий час! Він виглядає цілком порядною людиною, але…
— Любий Лебрене!
— У мене немає грошей.
— Але ви маєте знайомства!
— То все дурисвіти, шахраї неприторенні. Вам ще не обридло, пане шевальє, плутатись у їхніх лапах?
— Нужда закон змінює.
— Нужда, що вас штовхає, це гра, зальоти, краля.
— Любий друже…
— Я завжди слабий, як дитя, а ви хоч із кого зробите кривоприсяжника. Ну, подзвоніть же, треба довідатись, чи вдома Фуржо… Ні, не дзвоніть, Фуржо поведе вас до Мерваля.
— Чому не ви?
— Я? Я заприсягся, що той огидний Мерваль не працюватиме ні для мене, ні для моїх друзів. Ви мусите поручитися за цього пана, який, може, й справді чесна людина, я поручуся за вас перед Фуржо, а Фуржо поручиться за мене перед Мервалем…
Тим часом увійшла покоївка, кажучи:
— Це до пана Фуржо?
Лебрен (до покоївки). Ні, це ні до кого… Пане шевальє, я не можу, ніяк не можу.
Шевальє його обнімає, голубить:
— Мій любий Лебрене, друже любий…
Я підходжу, долучаю і своє прохання:
— Пане Лебрене! Пане-добродію!..
Лебрен дає себе переконати. Покоївка, що посміхалась на цю комедію, іде геть і вмить з'являється з клишоногим, заїкуватим чоловічком у чорному вбранні, із ціпочком у руці, із сухим, зморшкуватим обличчям та жвавими очима. Шевальє повертається до нього й каже:
— Ну, пане Матьє де Фуржо, нам не можна й хвилинки гаяти. Ведіть нас мерщій…
Фуржо, ніби не слухаючи його, розв'язував замшевий гаманець.
Шевальє (до Фуржо). Ви жартуєте, це наша справа…
Я підходжу, виймаю екю і даю його шевальє, а він — покоївці, провівши їй рукою під підборіддям. Тим часом Лебрен казав до Фуржо:
— Я вам забороняю вести туди цих добродіїв.
Фуржо. А чому, пане Лебрене?
— Це шахрай, це дурисвіт.
— Я знаю, що пан де Мерваль… Але без гріха та без лиха не проживеш. Та я й не знаю, у кого, крім нього, є зараз гроші.
Лебрен. Робіть що знаєте, пане Фуржо. Панове, я вмиваю руки.
Фуржо (до Лебрена). Хіба ви не підете з нами, пане Лебрене?
Лебрен. Я? Боронь Боже! Це негідник, якого мої очі більш не бачитимуть.
Фуржо. Але без вас ми нічого не зможемо зробити.
Шевальє. Це правда. Ходімо, мій любий Лебрене, ідеться про послугу мені, ідеться про допомогу порядній людині, що потрапила в скруту. Ви мені не відмовите, ви підете.
Лебрен. Що б я пішов до Мерваля! Я! Я!
Шевальє. Так, ви, ви підете задля мене…
Під тиском прохань Лебрен дає себе повести, і от ми — я, Лебрен, шевальє та Матьє де Фуржо — рушаємо. Шевальє по-приятельськи б'є Лебрена по руці й каже мені:
— Це чудова людина, найпослужливіша у світі, найкращий знайомий…
Лебрен. Мабуть, пан шевальє зробив би мене навіть фальшивомонетником…
От ми у Мерваля.
Жак. Матьє де Фуржо…