Золотий маг. Книга 1. Зерно
- Автор: Бакума Микола Олександрович
- Серия: Золотий маг #1
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Самміт-книга
- ISBN: 978-617-7350-72-8
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Золотий маг. Книга 1. Зерно». Краткое содержание книги:
— Добрий вечір, Магістре. Я із задоволенням відповім на всі ваші запитання, — ввічливо відповів Нік, граючи наївного дурнуватого учня.
— Ось і добре. Я постараюся забрати не надто багато вашого часу. Як вам навчається в Школі? — почав здалеку Магістр.
Нік відчув, як мерзенна холодна змія намагається забратися йому в голову. Було неприємно і хотілося посмикати головою, звільнитися від цього відчуття, але доводилося терпіти та не подавати виду, внутрішньо насолоджуючись очікуваним результатом.
— Все добре. Важкувато трохи звикати до таких змін у моєму житті. Я ж не молодий хлопець, тому важко в такому віці знову починати вчитися.
На обличчі Дорінга відбилося здивування. Навіть виникла незручна пауза. Він ніяк не міг зрозуміти, що відбувається з його заклинанням. Але взяв себе в руки й продовжив.
— Ніку, я бачу, ви скуті. Ви боїтесь мене? Не потрібно. Розслабтеся. Це не іспит. Ми просто розмовляємо. Мені цікаво дізнатися трохи більше про такого незвичайного учня, — в голові у Ніка посилився тиск. Неначе хтось свердлом намагався пробитися в його черепну коробку. — Розкажіть, як же так сталося, що ви так пізно потрапили в Школу?
— Що ви, Магістре, я себе добре почуваю у вашому товаристві, — посміхнувся Нік. — А як я потрапив у Школу? Та це в принципі звичайна історія. Я навіть не підозрював, що в мене є здібності мага. Чи як це називається Зерно мага. Я жив у невеликому замку Штенер в Іриді. Це досить відокремлене, покинуте місце. Через те, що я був молодшим сином у родині, то великої уваги на мене не звертали. Вчився я різним наукам, більше собі в задоволення. Але кілька років тому сталося лихо. Загинув мій старший брат Спуд. А мій батько не зміг пережити цього і став несповна розуму й незабаром теж помер. Управляти справами я не вмів, та й нестерпно стало там жити. Я продав замок і відправився подорожувати. Багато плавав з моряками по островах Північного моря, рідко повертаючись на велику землю. І ось одного разу в маленькому приморському містечку я зустрівся з Ліною Срібною Драконицею. Вона сказала, що у мене є Зерно мага і мені треба йти вчитися в Школу. Я спочатку сильно не хотів, ну куди мені, дорослому чоловіку, починати вчитися з молодими, але Ліна мене переконала. Вона відправила мене в місто Холу, що на кордоні, де на мене чекав Магістр Зонколан. Ось така історія.
Весь час поки тривала розповідь Нік пильно спостерігав за Дорінгом. Він все не полишав спроб проникнути в свідомість учня. Червоний від прикладених зусиль та зі злості, що всі його спроби були невдалими, зовні він залишався спокійним і продовжував ставити запитання.
— Скажіть, Ніку. Ви можете сказати, де зараз знаходитися Ліна?
— На жаль, Магістре Дорінг, не можу. Я не знаю, де вона живе. Ми зустрілися в невеликому містечку на березі моря. Вона говорила, що теж подорожує, а звідки і куди не сказала.
— Але, як мені розповіли, Ліна провела з вами первинну ініціацію.
— Так. Це правда. До Школи залишалося ще трохи часу, тому щоб мене підготувати Ліна провела ініціацію.
— Добре. А щось про магічний ментальний захист Ліна вам говорила? Може, робила його вам?
— Ні. Нічого такого я не пригадаю, але щось про це говорив Гуру на повній ініціації. Я мало що пам’ятаю. Він сказав, що ініціація трохи не вдалася і будуть побічні ефекти. Але не уточнив, що він мав на увазі.
— З вами говорив Вищий?
— Ну, як говорив… Я останнім проходив ініціацію. Він тільки сказав, що не зовсім вдалася ініціація та щоб я покликав до нього Директора Хегана.
— Зрозуміло. Давайте повернемося до Ліни. Казала вона вам, коли збирається повернутися в Тротс?
— Ні. Навіть навпаки. Казала, що більше ніколи не збирається повертатися ні в Школу, ні в Тротс. Тому й не відвела мене в Школу сама, а Магістр Зонколан забрав мене в Холу.
— А що за послання вона передала з вами в Школу?
— Так я ж все розповів директору Хегану. Він сказав, що передасть вам і королю.
— Хеган передав. Але мені б хотілося від вас його почути. Може, він не зовсім точно передав?
— А, зрозуміло, — продовжував зображати дурника учень. — Там говорилося, що Темні планують війну з Тротсом. Будують портал для цього. Чудовиськ там або ще когось перенести. А поки змусять Вогненних та Земляних воювати з нами, щоб послабити. Тому просила готуватися, готувати війська. От і все. Але я говорив потім з директором Хеганом. Він та інші маги вважають, що ніяких ознак війни та небезпеки немає.
— Ваш директор правий. Ніяких ознак немає, і, думаю, не буде. Ну що ж, Ніку. Я і так вас занадто довго затримав. Ви можете йти, — тільки після цих слів тиск в голові зник. Вочевидь, зрозумівши, що не зможе пробитися через захист, Дорінг здався. Або відклав на інший час спроби взнати думки дивного учня.