Гуляш із турула

Імре Варґа — це універсальний скульптор: створив революціонерів Бейли Куна, а в Шіофовці стоїть його пам’ятник солдатам 2-ої армії гонведів. Три хромовані постаті нагадують фігури з оперетки, може, готельну прислугу, або ж навіть піратів, бо кожен з них замість однієї ноги має костур, подібний на дерев’яний протез піратського ватажка з юнацьких романів чи фільмів. Саме так у громадському просторі і в пам’яті відбувається заміна актуальних героїв: Бейлу Куна ховають до шафи зі скелетами, натомість з іншої шафи витягують бідолашних гонведів 2-ї армії.

Якби довелося вибирати поміж пам’ятником Бейлі Куну та пам’ятником 2-й армії, то я вибрав би третю роботу Варґи: «Дощові дівчата» із Овбуди. Чотири сумні молоді жінки з бронзи тримають над головами парасольки. Вони не йдуть на революцію і не повертаються з війни, просто на них падає дощ, і їх охоплює меланхолія чи навіть депресія. Тим самим вони видаються мені більш угорськими, ніж ті лискучі диваки з монумента Бейли Куна та опереткові інваліди з пам’ятника 2-й армії.

У доробку Варґи є також один нефігуративний пам’ятник, що стоїть за синагогою на Догань утцо. Це розлога металева плакуча верба — пам’ятник угорським жертвам голокосту. На листках викарбовано прізвища вбитих і дата їх смерті; коли надворі вітер, дерево шелестить металевим звуком. Це, мабуть, найгарніший пам’ятник мучеництву, який я коли-небудь бачив у житті: ніяких патетичних жестів, гримас, ніяких людських постатей, а тільки їхня доля, вигравірувана на металевих листочках, і тільки вітер історії легко потрушує ними.

Соборпарк — це Hősök tere á rebours, площа вигнаних героїв або навіть їхніх останків: перед брамою до Соборпарку стоять величезні ноги Сталіна, а точніше, їх фрагмент, стопи та частина литок. У 1956 році повстанці валили пам’ятник Джуґашвілі на Фелвонулаші тейр і обтяли його нижче колін; залишились гротескні стопи з відрубками ніг. На весь Соборпарк вони справляють найбільше враження. Щоправда, є в цьому і щось тривожне, бо, як часто буває в фільмах жахів чи страшилках із сайнс-фікшн, з тих ніг знову може почати щось виростати — спочатку коліна, з яких витягнуться міцні стегна; зі стегон набубнявіють широкі сідниці, а з них — сильний стовбур тулуба, грудна клітка і спина; потім проросте гілляка шиї, а вже з неї — голова страховиська, яка знову відригне вогнем і почне видихати отруйне повітря. За ногами Сталіна потрібно постійно стежити, чи бува не починають видовжуватись, а якщо одного прекрасного дня виявиться, що вони виросли на кілька сантиметрів, треба буде негайно бити на сполох.