Республіка Шкід

Ще більше прославився Японець, коли став творцем шкідського гімну.

Було це так.

Одного вечора вихователі зганяли вихованців у спальні, і класи вже спорожніли. Тільки в четвертому відділенні сиділи за своїми партами Янкель і Япончик.

Янкель малював, а Японець робив виписки з якоїсь німецької книги.

Несподівано до класу ввійшов Вікмиксор. Певно, він був у доброму настрої, бо весь час мугикав під ніс якийсь бойовий мотив.

Він походив по класу, оглянув стіни й зігнуті постаті вихованців і раптом, спинившись перед партою, промовив:

— А знаєте, хлопці, нам треба було б мати свій шкільний гімн.

Янкель і Японець здивовано підвели на завідуючого очі і делікатно промовчали, а той вів далі:

— Адже наша школа — це свого роду республіка. Свій герб у нас уже є, має бути і свій гімн. Як ви думаєте?

— Ясно, — непевно промимрив Янкель, переглядаючись із Японцем.

— Ну, то в чому ж річ? — пожвавішав Вікмиксор. — Давайте зараз сядемо втрьох і створимо гімн! У мене є навіть ідея. Мотив візьмемо студентської пісні «Гаудеамус». Буде дуже добре.

— Давайте, — не дуже охоче погодилися майбутні творці гімну.

Вікмиксор, цілком захоплений новою ідеєю, сів і пояснив розмір, двічі проспівавши «Гаудеамус».

Янкель дістав аркуш і почав творити.

Забувши про гідність і неприступність зава, Вікмиксор разом з хлопцями старанно добирав рядки й рими.

Вже два рази у двері зазирав черговий вихователь, здивувався, побачивши незвичайну картину, і не насмілився тривожити вихованців і вести їх спати, бо обидва вони були з Вікмиксором.