Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви

Крім того, як і Броган, Орден використовував відьом. Хоча Брогану не подобалося, що імперці дозволяють їм всюди вільно розгулювати, — але, з іншого боку, інакше вони не змогли б забезпечувати їх відомостями: їм ніхто б не довіряв. Втім, якщо відьми раптом вирішать повернути проти Ордена, у нього в розпорядженні завжди є Лунетта.

І все ж Брогану було неприємно знаходитися так близько до зла. Противно, незважаючи на те що Лунетта йому і рідна сестра.

Сонце тільки-тільки зійшло, а на вулицях вже було повно народу — в основному солдат, уродженців різних земель, які несли охорону палаців, і д'харіанців, які патрулювали усе місто. Чомусь вони здавалися стурбованими, ніби з хвилини на хвилину чекали нападу. Брогана запевняли, що армія тримає під своїм контролем весь місто і передмістя. Він же, навчений нікому не вірити на слово, минулої ночі відправив своїх людей в розвідку, і ті підтвердили, що в околицях Ейдіндріла немає бунтівників.

Броган завжди умів з'являтися тоді, коли його найменше чекають, і маючи в своєму розпорядженні більше сил, ніж передбачалося. На випадок, коли раптом доведеться брати кермо влади в свої руки. Цього разу він привів із собою цілий полк — п'ятсот чоловік, — але в разі потреби міг в лічені години ввести в Ейдіндріл і свою основну армію, яка давно довела, що здатна придушити будь-який опір.

Правда, не будь д'харіанці союзниками, їх чисельність могла б стати приводом для занепокоєння. Хоча Броган — і не без підстав — був упевнений у здібностях своїх людей, тільки осліплені гординею кидаються в битву, коли співвідношення сил не на їх користь. Творець позбавляє таких своєї милості.

Піднявши руку, Броган зупинив своїх вершників, щоб дати можливість пішому загону д'харіанців перейти вулицю. Вони йшли бойовим строєм, і це здалося йому дивним — втім, можливо, вони просто бажали зайвий раз налякати переможених.

Д'харіанці, зі зброєю напоготові, кидали на колону вершників злісні погляди, немов бачили в них загрозу. Обережні хлопці ці д'харіанці, подумав Броган.

Д'харіанці ж переходили вулицю не поспішаючи і навіть при виді зупиненої колони не подумали прискорити крок. Броган посміхнувся. Менш хоробрі люди напевно пішли б швидше. Мечі і бойові сокири д'харіанців не були ні красиво прикрашеними, ні дорогими, але від цього виглядали ще небезпечніше. Зброя, яку носять не через її красу, а тому, що вона ефективна.

Незважаючи на те що вершники раз у двадцять переважали за чисельністю загін д'харіанців, солдати, одягнені в прості обладунки з темної шкіри і кольчуги, дивилися на начищені лати, блискучі шоломи і червоні плащі без всякого інтересу.

Як правило, акуратність в таких речах не означала нічого, крім чванства.

Проте в даному випадку це було не так: позначалася встановлена Броганом дисципліна. Генерал приділяв багато уваги дрібницям. Д'харіанці цього знати не могли, але, коли Брогана і його людей взнавали ближче, один вид червоних плащів змушував бліднути найхоробріших чоловіків, а одного блиску начищених обладунків було достатньо, щоб противник вдавався до втечі.