Амністія для Хакера
- Автор: Волков Олексій
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 978-966-2938-94-4
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Амністія для Хакера». Краткое содержание книги:
Дізнавшись про свою смертельну хворобу, головний герой вирішує мститися людині, яка колись зруйнувала йому життя. Але у відведений долею час він встигає перекваліфікуватись із комп’ютерного новачка на хакера, вийти на слід великих грошей, викрити злочинців, знайти справжнє кохання та врешті відновити справедливість. А несподівану розв’язку твору не вдасться відгадати навіть найкмітливішим поціновувачам жанру!
У нижніх відділеннях шафи були каструлі, усі старі, поміж ними інше кухонне причандалля. Знайшовши мішечок з крупою, Борис поставив на плиту каструлю з водою, наче збирався варити кашу. Крупу довелося пересипати в суху каструлю, а потім назад, у мішечок і зав’язати його, як і раніше. Перебравши все всередині шафи, він обережно відсунув її та оглянув ззаду, обмацав знизу. Якби господиня помешкання несподівано повернулася, довелося б миттєво розсипати крупу і змітати її, відсунувши шафу. Якби тижнів зо два тому над ним не взяли гору емоції, він, безперечно, вів би зараз пошуки більш цілеспрямовано.
До повернення Наталі залишалася орієнтовно година, і робота на кухні добігала кінця. Головне не поспішати. Кваплячись, можна пропустити щось таке на перший погляд незначне, а насправді… Якщо це станеться, повернути втрачений час навряд чи вдасться. Зваривши нарешті каву, він повернувся до своєї кімнати і ліг. Перед очима крутилися кухонні шафи, банки, каструлі, павутиння у глухих закутках… Можливо, потрібно було натиснути на спуск трохи пізніше. А ще краще — раніше. На кілька хвилин. Тоді далі все було б легко і просто.
Хвилин десять він щось обмірковував. Потім нерішуче підвівся і підійшов до телефону. Зняв трубку, потер нею лоба і поклав на апарат. Повернувся до кімнати і знову ліг на канапу.
Від раптового стукоту в двері кімнати Борис здригнувся. Напевно, він на якусь мить відключився. Рука сама смикнулася за вилогу куртки.
— Хто?
— Це я. Вже прийшла… Можна ввійти?
Він підхопився на дивані, сідаючи і поправляючи подушку. Наталя була в куртці, проте туфлі вже змінилися на традиційні капці з хутром, і уявивши, як, мабуть, комфортно в них її маленьким ніжкам, він відчув приємність. У руках кілька книжок. Якби не вони, то руки її, як завжди, були б складені перед собою.
Вона заговорила з очевидним задоволенням, скромно посміхаючись та схиляючи голову набік.
— Так! Усе, що ви замовляли, зроблено. Лист відправила. Потім була в музеї. Мені дали трьох письменників, як ви казали, більш-менш відомих. Коржаков, Павлентій і Чекаленко. Тоді я пішла до бібліотеки…
Вона виразним жестом поклала книжки на журнальний столик і, щосили намагаючись не посміхнутися, начепила маску зосередженості. Так і сиділа мовчки, чекаючи його зауважень.
— Де б я ще знайшов такого прес-секретаря? — вголос міркував Борис, старанно приховуючи, що йому байдужісінько до всіх Павлентіїв або Чекаленків.
— Що змогла… — це була маленька посмішка від душі.
— Дякую, — сказав Борис. — Відпочивайте.
— А хто тоді готуватиме їсти?
— Дійсно…
Наталя зникла непомітно, наче й не було. Він нічого не повинен був забути там на кухні. Все стояло на своїх місцях. Усе до дрібниць. Принаймні підступний квартирант на це сподівався.
За годину вона постукала і запросила на обід. На кухні на столі знову стояла лише одна тарілка. Нехитрі страви були прикрашені невміло, але з душею. Навіть хліб її маленькі пальчики не просто поклали на тарілку, а виклали — кожну скибку окремо.
Щодня вони зранку снідали, причому Наталя тільки пила чай, після чого йшла виконувати його доручення. Вона ходила по різноманітних бюро, товариствах, спілках і вишукувала інформацію, яку тільки могла вигадати його вибаглива фантазія. Якщо ж винахідливість «письменника» терпіла кризу, то їй доводилося відсилати з центрального відділення зв’язку рекомендовані листи, щось на кшталт: «Шановний Євгене Степановичу! У зв’язку з творчою кризою та бідністю довідкових матеріалів не можу вам надіслати першу частину рукопису. Вимагаю двотижневої відстрочки, оскільки позитивні тенденції вже позначилися. З повагою, Борис». Листи відсилалися на вигадану адресу в самій столиці, й знайти адресата не мали навіть найменшого шансу.
За кілька днів були повністю обстежені кухня, ванна і коридор. Власну кімнату квартирант поступово оглядав вечорами, не пропускаючи найменшого закутка, подовгу вивчаючи кожну витягнуту на світ Божий річ, не отримуючи при цьому, судячи з виразу його обличчя, ніякого морального задоволення.
Наталя й надалі відмовлялася обідати разом, роблячи це окремо у своїй кімнаті та після нього. Зате вечеряли вони вже вдвох, п’ючи на кухні незмінний цейлонський чай. Думаючи про своє, Борис мимоволі відпочивав у такі моменти, відчуваючи, як за спокійною бесідою і в приємному товаристві перестає іти обертом голова від постійних безплідних пошуків.