Гроші. Ч 1. Сизий світанок

Насправді можна сказати, це були його наглядачі звідти, від кураторів, адже система побудована дуже раціонально, зі знанням життя і людей – нікому не можна довіряти на сто відсотків. Отже вони наглядали за ним, передавали дрібну повсякденну інформацію, буденні інструкції, надійно охороняли.

Але навіть Гусляков і досвідчені охоронці «контори» не змогли врятувати його від нападу вінка. Тоді йшов противний дощ, але ніяк не можна було відмінити цей візит до Вічного вогню – протокол є протокол, тим більше, що то був візит одного з кураторів, президента, хай і лялькового, Росії. Отже, вітер кидав в обличчя краплі води, костюм, такий гарний дорогий блискучий костюм, геть промок, і коли він зробив кілька кроків уперед, вінок чи то з сосни, чи то з ялинки фактично напав на нього. Саме так – напав, іншого слова він і не підібрав би. Рефлекторно Хазяїн нахилив тулуб вперед, почав пручатися, але вінок і не думав здаватися. Він спробував відштовхнути вінок руками, але вітер, наче його проплатила опозиція, подув ще дужче і виявився сильнішим, продемонстрував його безсилля. Охорона завмерла на мить, не розуміючи, що їй робити – хапати вінок, не хапати вінок? Надягати на вінок кайданки? Відтягати Хазяїна в бік? – охоронці стояли, наче зачаровані.

Найбільше він спочатку переймався, а потім захоплювався реакцією Ведмедкіна – жодна рисочка не сіпнулася у того на обличчі, наче за протоколом так і було записано: вінок нападає на Хазяїна. Ввечері, після закінчення офіційної частини, уже в Міжріччі, в Хонці, на улюбленому дивані, він попросив Ганю показати йому відеозапис. Продивившись кілька разів, остаточно переконався, що вінок наче хтось навмисне смикнув за мотузку, іншого пояснення він не знаходив. Ну не буває так у житті, щоб на президента країни так нападав вінок! Ганя, звісно, посміялася: «Вітер! То просто подув надзвичайно сильний вітер!» – але на той час його вже мало хвилювала думка цієї жінки – її вплив на прийняття ним рішень якщо не минув остаточно, то скотився до критичного рівня. У найближчі дні він вчинив внутрішнє розслідування, есбеушники сотні разів переглядали відео, опитували присутніх, але зрозуміти і пояснити природу нападу вінка ніхто так і не зміг. Все закінчилося тим, що Хазяїн дав у морду якомусь полковнику з «контори». Тим і випустив пар, як завжди, коли справа не виладновувалася, як слід.

Але не всім навіть він міг дати в морду, таке от складне життя. Досі паморочилося в голові і хотілося щось розламати, коли згадував про свій день народження. Там, у Криму, на Форосі, зібралися найближчі люди. Як завжди, дарували дорогі подарунки, говорили улесливі слова. Хазяїн встав, взяв слово, подякував присутнім, а потім перейшов до суті:

– Ми зробили дуже багато, у нас все є. Ми рухаємося вперед, але вже не так швидко, як колись. Думаю, настав час нам подумати над тим, щоб звільнити дорогу нашим дітям! Вони молоді, хай керують! – Він виразно обвів поглядом святковий стіл. Реакція гостей його збентежила. Тут зібралися люди розумні і заможні, багато хто з них пройшов не менше, а може, і значно більше в житті, ніж він. Всі вони складали певну систему в його оточенні, а деякі – і свою власну, незалежну, яку вибудовували десятиріччями. Вочевидь, вони не були готові зараз до таких змін, він поспішив. Але ж правду говорять, що коли мова заходить про дітей, навіть наймудріші люди втрачають голови?