Гроші. Ч 1. Сизий світанок
- Автор: Коваль Нестор
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7841-4,978-966-03-7840-7
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Гроші. Ч 1. Сизий світанок». Краткое содержание книги:
Для силових служб відбувалося справжнє свято. Організацію, яку вона знала, фактично розгромили. Багатьох посадили, а ті, хто залишився на свободі, почали працювати на Мордвинчука – всесильного на той час голову адміністрації президента. Через деякий час Саша зі здивуванням дізналася, що деякі її кумири тепер – заштатні стукачі, більше того, налагодили і підтримують комунікацію із російськими фашистами й іншими правими організаціями на кшталт «Союзу русских сил». Розчарування. Шок. Крах ідеалів. І десь у цій мутній воді випірнув він – Іван, донбаський підприємець, також прихильник право-радикальної ідеології. На якомусь черговому мітингу, після лише кількох днів знайомства, він підійшов, взяв її за руку і сказав: «А давай одружимося!» І вони одружилися. Це сталося так природно, начебто само собою, що Саша навіть не помітила змін у своєму житті – просто тепер разом із батьками і нею став жити цей гарний чоловік.
Іван мав під два метри росту, міцну статуру і твердий характер; чорняве волосся, карі очі, прямий ніс – не сказати, що красень, але, як то кажуть, мужчина дуже видний.
Твердий характер і прагнення до справедливості стали його, напевне, дуже вразливими рисами у період дикого капіталізму, в якому знаходилася країна, – Іванові патологічно не щастило з бізнесовими справами. Прогорав він із вражаючою закономірністю і легкістю: завжди в гарному настрої і стовідсотковими прогнозами на успіх Іван починав зовсім нову справу. Але ж у наш час не можна так беззастережно вірити людям, тим більше – діловим партнерам. І його «кидали» всі, хто хотів, і навіть ті, хто не дуже хотів, але мусив, бо причину для такого дрібного злодійства знайти можна завжди: дуже потрібні гроші, бо квартиру купив, діти в школу йдуть, дружині на шубу, мамі на ліки, кредит нічим віддавати ну і таке інше, як то кажуть…
Хоча, поклавши руку на серце, треба визнати, що переважна більшість підприємців взагалі не переймалася пошуком справжніх чи удаваних причин для виправдання, таке життя: у великій родині хлебалом не клацають. Себто, так повелося, такі вкоренилися правила – обманювати, красти, відтискати, кидати на гроші… Тож насправді вищі ешелони влади лише копіювали те, чим жив і дихав народ, хіба що масштаби були іншими.
Через кілька років після подій 2001-го Іван від участі в праворадикальному русі усунувся. Як людина практична і принципова, після затримань, ув’язнень і зрад він добре розумів, що далі починається зовсім інша гра – брудна, некрасива, яка має мало що спільного з тими ідеалами, які привели його туди.
Звісно, що далеко не всі люди з патріотичних організацій стали співпрацювати зі спецслужбами і служити Мордвинчуку. Ті, що сиділи по зонах, і ті, що лишилися на свободі і змогли відбитися від ментів, есбеушників і ефесбешників (у цьому напрямку ці служби завжди працювали разом), ще продовжували діяльність, але це вже була зовсім інша історія, яка оминула й Івана, і Сашу. Проте про бойову юність обидва згадували з ностальгією і розчаруванням, яке розчинялося в тому щасті, що вони отримали, зустрівши і палко покохавши один одного. Очевидно, саме про таких кажуть: розлучити їх може тільки смерть.
Після неприємних пригод у Заповіднику Саша повернулася додому втомлена і незадоволена собою. Прийняла душ, вибачилася перед Іваном за скандал, що вчинила зранку, і впала спати. Малий вже давно сопів у своєму ліжечку. Саша підійшла, механічно поправила простирадло – на вулиці, незважаючи на серпень, було задушно. Сумно посміхнулася. За хвилину вона вже спала. Перед тим як заснути, шепнула на вухо Іванові: «Мені здається, що з сьогоднішнього дня для нас починається щось радикально нове!» – «Радикально нове? – посміхнувся тихо Іван. – Знову?! О ні!»
Зранку він уважно слухав розповідь Саші і дивувався її вдачі. Якби на місці дружини перебував будь-який чоловік, напевне, все закінчилося б значно гірше. Щиро кажучи, починаючи своє розслідування, Саша також мала свій таємний розрахунок: було відомо, щодо жінки поставляться м’якше, а у донецьких, як стверджував і сам Іван, дійсно існували певні поняття відносно слабкої статі.
Потім вони на галявинці перед будинком повторили кілька прийомів самозахисту і нападу. Кращий спосіб скинути стрес – фізичні вправи, це Саша знала напевне, перевірено на практиці: весь адреналін виходив із тіла й мозку, наче вода з ганчірки, яку викручувала пральна машина. Перший її улюблений прийом самооборони – різкий удар кулаком у ніс. Після такого удару противник на кілька хвилин дезорієнтований, тож можна втекти або покликати на допомогу. Дуже ефективно. Другий прийом – підійти ззаду, кулаком сильно надавити на кадик, різко смикнути і зробити крок-два назад. Противник миттєво втрачає рівновагу, деякий час його можна тримати під своїм контролем, навіть якщо фізично ти слабший. Третій прийом діє у натовпі: бити по гомілках гострими або твердими носаками черевиків. Страшенно неприємно, особливо коли не можеш захиститися або відійти кудись вбік.