Приватне життя феномена

От що сталося з тим, хто не так давно нагадував Мефістофеля доби не ґетевської, а нашої. Можливо, саме такого вигляду й повинна прибрати душа митця після титанічних творчих мук, тоді, коли тіло зникає, самознищується, а душа зостається гола-голісінька, безтілесна?

– Ви прийшли до мене за наказом самого товариша Венеційського? – звівся я з поліна під грушею назустріч давно очікуваному гостю – художнику. Авжеж, як ви вже догадались, на знахарчине обійстя ступила нога художника-бороданя. І відзначивши, що борода в нього зосталась на диво густа й пишна, я додав: – За наказом начальника районної міліції?

– Так, – мовив художник плюсклим голосом плюсклого пророка.

– Ваші колеги встигли нанести мені візити раніше, – мовив я, вирішивши грати відкритими картами й не приховувати козирів. Та й чом би мав приховувати, коли всі козирі були в моїх руках.

– Тепер моя черга, – мовив художник, і голос йому затремтів, мов остючок на вітрі. – Сам товариш Венеційський наказав просити у вас вибачення, пригрозивши, що в разі непослуху розцінюватиме мою творчу діяльність за статтями карного кодексу. Мовляв, деякі аспекти моїх експериментальних пошуків у мистецтві пахнуть криміналом.

– Можливо, й так, – мусив я визнати слушність міркувань начальника районної міліції, котрий судив про мистецтво бороданя зі своєї адміністративної дзвіниці, зведеної на строгому кодексі.

– Знову невдача! – зітхнув.

– Так, знову невдача, – не став я втішати його вражене творче самолюбство.

І справді, в Яблунівці він звідав не тільки втіху мистецького самоствердження, а й низку прикрощів і невдач. У пам’яті промайнули деякі епізоди... Ось у фойє Будинку культури бородань перемальовує на стіну налигану натуру – червоної масті, з вигнутими вінком рогами, з рожевим вим’ям корову з колгоспної череди. Основоположник естетики рухомого живопису! Сподівався, що намальована худобина доїтиметься, даватиме шкіру, шерсть, м’ясо. Сподівався, що в майбутньому всі стануть художниками. Рухомий живопис мав сприяти росту матеріального добробуту трудящих, а також розквіту самобутніх індивідуальностей. На жаль, оту корову, що правила за прототип, вибракували, вона потрапила на бойню, й голова колгоспу сказав, що не можна серед селянської маси пропагувати образ такої корови, це в корені суперечить принципам рухомого живопису.