Лабіринт
- Автор: Мосс Кейт
- Серия: Лангедокскіх трилогія #1
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-343-540-4
- Переводчик: Надія Омельчук
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Лабіринт». Краткое содержание книги:
Липень 2005 року: під час археологічних розкопок у горах поблизу Каркассона Еліс Таннер знаходить два скелети, і в цю мить її охоплює всепоглинальна злоба. Дівчина помічає, що розуміє давні слова, викарбувані на стіні печери. Надто пізно Еліс усвідомлює, що надала руху жахливій послідовності подій, які вона неспроможна контролювати, і що тепер її доля нерозривно пов’язана з долею катарів, які жили вісімсот років тому...
— Я не дозволю тобі зашкодити моїй дружині.
Оріана знову засміялася.
— Ти навряд чи спроможний погрожувати мені, Гільєме. Я маю задосить свідчень твоєї зради, щоб побачити тебе на шибениці.
— Ці свідчення ти викшталтувала сама! — крикнув Гільєм. — Віконт Тренкавель тобі не повірить.
— Ти недооцінюєш мене, Гільєме, якщо гадаєш, ніби я залишу йому підстави для сумнівів. То ризикнеш? — Оріана знов обернулася до сестри. — Скажи мені, де Книга, або я піду до віконта.
Алаїс важко ковтнула. Що такого вчинив Гільєм? Вона не знала, що й думати. Попри свою злість на чоловіка, вона не могла допустити, щоб хтось доніс на нього.
— У Франсуа, — раптом озвалася Алаїс. — Наш батько дав Книгу Франсуа.
На мить в очах Оріани з’явився подив, але він зник і дуже хутко.
— Гаразд, але попереджаю тебе, сестро: якщо ти збрехала, то пошкодуєш про це, — із такими словами Оріана попрямувала до дверей.
— Куди ти йдеш? — запитала Алаїс.
— Віддати шану нашому батькові, куди ж іще? Утім, спершу я впевнюся, що ти безпечно дісталася своєї кімнати.
Алаїс підняла очі й зустрілася з Оріаною поглядом.
— У цьому немає жодної потреби.
— О! Це конче потрібно. Якщо Франсуа не зможе мені допомогти, я знову схочу поговорити з тобою.
Гільєм укотре спробував торкнутися дружини.
— Вона бреше. Я не зробив нічого лихого.
— Що ти зробив чи не зробив, тепер мене не цікавить, — сказала йому Алаїс, — ти знав, що чинив, коли спав із нею. Нині просто дай мені спокій.
Високо піднявши голову, Алаїс вийшла в коридор і попрямувала до своєї кімнати, за нею слідом ішли Оріана й Гіранда.
— Я скоро повернуся, щойно поговорю з Франсуа.
— Як забажаєш.
Оріана зачинила двері, й за мить, як того і боялася, Алаїс почула, що в замку повернувся ключ. Вона чула голос Гільєма, який у чомусь переконував Оріану.
Алаїс затулила вуха, щоб не чути їхніх голосів. Вона намагалася відігнати отруйні образи, що лізли в голову, викликаючи ревнощі. Однак Алаїс не могла перестати уявляти Гільєма й Оріану в обіймах одне одного, вона не могла позбутися думки, що Гільєм нашіптував її сестрі ті ніжні слова, які він говорив і їй, перлинки, що їх вона берегла коло серця.
Алаїс притисла свої тремтячі руки до грудей. Вона відчувала, як її збентежене і зраджене серце глухо билося в ребра. Алаїс знову важко ковтнула.
Думай не про себе!
Алаїс розплющила очі й опустила руки, стиснувши їх у кулаки. Вона зараз не може дозволити собі бути слабкою. Якщо вона поводитиметься як безпорадна, то Оріана забере геть усе цінне, що є в неї. Колись настане час для жалощів та відплати. Утім, обіцянка зберегти Книгу важила для Алаїс більше за її розбите серце, хоча їй було важко викинути Гільєма з голови. Вона дозволила Оріані ув’язнити себе у власній кімнаті. Але ж третя Книга! Оріана питала її, де вона тримає третю Книгу.
Алаїс кинулася до плаща, що досі висів на спинці стільця, схопила його і обшукала край, де було зашито Книгу.
Її там більше не було.
Дівчина стала на стілець, тепер у ній зароджувався відчай. Отже, в Оріани є Книга Симеона. Невдовзі сестра повернеться, дізнавшись, що Алаїс збрехала, ніби батько дав Книгу Франсуа.
А як же Есклармонд?
Алаїс усвідомила, що вже не чує голос Гільєма за дверима своєї кімнати.
Невже він зараз із нею?
Алаїс не знала, що й думати. Принаймні тепер для неї це не важило анічогісінько. Раз він її вже зрадив. Тож, зробить це знову. Вона мусила заховати свої болісні почуття в розбитому серці, їй слід вибиратися звідси, поки ще є нагода.
Алаїс роздерла пучечок лаванди, дістала звідти копію пергаменту з Книги Чисел, потім востаннє оглянула кімнату, що могла б назавжди стати її домівкою.
Тепер вона знала, що більше вже сюди не повернеться.
Алаїс підійшла до вікна і глянула на дах. З переляку їй аж душа в п’яти забігла, але вона мусила вибратися до повернення Оріани.
Насправді Оріана нічого не відчувала. При миготливому світлі свічок вона стояла в ногах домовини і дивилася на тіло свого батька.
Наказавши присутнім залишити її саму, Оріана схилилася над батьком, ніби для поцілунку. Вона поклала свою руку на його, непомітно зняла з його великого пальця каблучку з лабіринтом, навіть не вірячи тому, що Алаїс так по-дурному забула про неї.