Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг». Краткое содержание книги:
Скільки ще друзів і соратників належить втратити легендарному Річарду Сайфера, лорду Ралу, Шукачеві Істини?
Можливо, щось вирішить, нарешті, відкрита битва з безжальним Соноходцем Джеганем, що завойовує все нові землі і стверджує на них жахливу владу Темряви?
На це питання не можуть — або не бажають — відповісти сповідниці, для яких немає таємниць.
Значить, Річарду належить знов вийти на бій з повелителем Мороку — і в громі зброї і мовчанні полеглих пізнати Дев'яте Правило Чарівника …
Одне його слово стояло між Келен і забуттям.
Він не міг більше жити без неї. Він не хотів продовжувати жити в світі, де не було її. Вона була для нього всім. До цього моменту він заховав пам'ять про свою любов в далекий куточок свідомості. Замість цього він зосередився на деталях її зникнення, намагаючись розшукати її, заглушаючи цим біль від її відсутності. Але тепер ця біль затопила його серце, погрожуючи поставити його на коліна.
Разом з болем втрати його затопило почуття провини. Адже він був єдиною надією Келен на порятунок. Тільки він утримував її над потоком забуття, який прагнув знищити всі сліди її існування. Тільки він один робив хоч щось, щоб знайти і повернути її. От тільки він нічого поки не добився. Дні проходили за днями, немов в урочистому марші, а в нього не було нічого, що допомогло б йому хоч трохи наблизитися до вирішення завдання. Наблизитися до неї.
Але найгірше було те (і він це знав), що в одному Шота була права. Займаючись пошуками Келен, він підводив всіх інших. Він, і ніхто інший, переконав людей у можливості свободи. Переконав у тому, що вільна Д'хара — те місце, де люди можуть жити і працювати в інтересах їх власних життів, заради їхніх власних цілей.
Він занадто добре усвідомлював, що в значній мірі несе відповідальність за руйнацію бар'єрів, а значить і за можливість, надану Імператору Джегану, привести в Новий світ орди завойовників. За можливість загрожувати новознайденій свободі Нового Світу.
Скільки людей опинилося в небезпеці, а то й втратило свої життя, поки він шукав кохану жінку? Хотіла б Келен, щоб він вчинив так? Він знав, як вона турбувалася за жителів Серединних Земель, якими колись управляла. Без сумніву, вона хотіла б, щоб він спробував врятувати їх, навіть ціною її забуття. Так, вона, зрозуміло, сказала б, що, рятуючи її, він занадто багато людей ставить під загрозу.
Якби на її місці опинився він, вона вчинила б саме так.
Але що б не говорила Келен, її життя було важливе для нього. Її життя, яке складало весь його світ.
Його мучило питання чи була права Шота, коли сказала, що він використовує зникнення Келен в якості виправданя перед цими людьми.
Отже, поки у нього не буде можливості отримати допомогу в іншому місці, він повинен виграти час, зібратися з силами і зміцнити свою рішучість. Він вирішив змінити тему розмови.
— А як щодо, — запитав Річард, невизначено змахнувши рукою, — цього звіра, що переслідує мене. Гарячність пішла з його голосу. Він раптом зрозумів, наскільки втомився від довгого переходу через перевал, не кажучи вже про довгу подорож із Старого Світу. — Про нього ти можеш мені щось розповісти?
Він відчував, що ця тема більш безпечна. Звір міг втрутитися не тільки в його пошуки Келен, але і в бажання Шоти переконати його повернутися до армії.
Вона мить дивилася на нього і, нарешті, заговорила. Її голос зазвучав м'якше, немов самі того не розуміючи, вони оголосили перемир'я, досягли угоди, щоб трохи послабити протистояння.
— Звір, який полює на тебе, більше не той звір, яким він був, не те, чим він був створений. Події, які відбулися, змусили його змінитися.
— Змінитися? — Перепитала Кара з тривожним видом. — Що ти хочеш сказати? Ким він став?
Шота оцінююче оглянула їх обох, щоб упевнитися, що її уважно слухають.
— Він перетворився на гончу Крові.
41
— Гончу Крові? — Перепитав Річард.
Кара присунулася до нього ближче. — Що таке гонча Крові?
Перед тим як заговорити, Шота зітхнула.
— Тепер це не просто Звір, пов'язаний з Підземним світом. Так було, коли його створили. Але йому необережно дали спробувати смак твоєї крові, Річард, і що ще гірше, цей смак він спробував за допомогою магії Збитку, магії, пов'язаної з підземним світом. І це його змінило, перетворило в гончу Крові.
— І… що це значить? — Запитала Кара.
Шота нахилилася ближче, її голос впав до шепоту.
— Це означає, що тепер він набагато більш небезпечний. — Вона випросталася лише після того, як переконалася, що її слова справили належне враження. — Я не дуже розбираюся в магічній зброї часів Великої Війни, але вважаю, що як тільки така гонча спробує кров певної людини, та ще за допомогою магії Збитку, збити її зі сліду буде неможливо. Ніколи.
— Ну, добре. Збити зі сліду її неможливо. — Річард поклав руку на руків'я меча. — Тоді, може, ти знаєш що-небудь, що допоможе мені знищити її? Або, принаймні, зупинити і відправити назад в Підземний світ. Що потрібно зробити, вже зрозуміло. Залишилося дізнатися — як…
— Ні, ні. — Шота махнула рукою. — Ти міркуєш про неї, як про звичайну загрозу, просто про небезпеку, що загрожує тобі. Ти пробуєш уявити це явище у вигляді якоїсь знайомої тобі тварини, хочеш дати цьому зрозуміле визначення. Але це неможливо. Особливість гончих Крові в тому й полягає, що її неможливо описати, вона не має зовнішнього вигляду. Принаймні, ця не має. І тому неможливо її виявити або передбачити її дії.