Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг». Краткое содержание книги:
Скільки ще друзів і соратників належить втратити легендарному Річарду Сайфера, лорду Ралу, Шукачеві Істини?
Можливо, щось вирішить, нарешті, відкрита битва з безжальним Соноходцем Джеганем, що завойовує все нові землі і стверджує на них жахливу владу Темряви?
На це питання не можуть — або не бажають — відповісти сповідниці, для яких немає таємниць.
Значить, Річарду належить знов вийти на бій з повелителем Мороку — і в громі зброї і мовчанні полеглих пізнати Дев'яте Правило Чарівника …
Те намисто ти подарувала Келен в якості весільного подарунка нам обом, щоб перешкодити їй завагітніти, принаймні, поки що. Це було більше ніж просто подарунок. Це було перемир'я. Мир між тобою і мною, між тобою і Келен. Що ж станеться з іншими мирними договорами, спілками, принесеними клятвами, які були принесені за участю Келен. Про них тепер забудуть точно так само, як про це намисто. Скільки важливих місій буде тепер відкинуто?
Хіба ти не розумієш, що тепер світ буде вкинутий в хаос. Я й уявити не можу всіх можливих наслідків цього. Але одне я знаю точно — це зникнення може змінити розстановку сил у світі. А ще може привести Імперський Орден до перемоги. Хто знає, може через це настане кінець всього живого.
Шота виглядала враженою.
— Всього живого?
— Ніщо настільки важливе не трапляється просто так. Це не просто нещасний випадок або випадкова помилка. Цьому повинна бути причина, і причина ця, що викликала настільки жахливі наслідки, не може не бути зловісною.
Якийсь час Шота оцінююче дивилася на нього з дивним виразом лиця. Вона спіймала оборку сукні, що роздувалася вітром і відвернулася, обдумуючи його слова. Нарешті вона підняла голову.
— А що, якщо ти помиляєшся? Це найпростіше пояснення; а часто просте пояснення і є вірним.
— Але ж не завжди буває саме так.
— Все не так просто, як ти уявляєш, Річард. Твоє припущення неймовірно складне. Мені важко навіть припустити всі наслідки від зміни подій через подібний випадок. Так багато знищених подій повинні були привести до величезного безладу, це повинно було вже зробитися очевидним кожному. Будь-хто повинен був вже зрозуміти, що в світі щось неправильно, навіть якщо б вони не могли зрозуміти, що саме. Але ж цього не сталося.
Шота різко змахнула рукою.
— І ти, усвідомлюючи, яку шкоду можеш нанести світу своїми божевільними пошуками, все ж маєш намір продовжувати шукати жінку, якої не існує? Колись ти прийшов до мене за допомогою, щоб зупинити Даркена Рала. Я допомогла тобі і тим самим зробила тебе Магістром Ралом.
Йде війна, д'харіанці відчайдушно б'ються, і тобі слід було б бути з ними. Місце Магістра Рала — твоє місце — саме там. Однак через свою впертість, свою мрію, свою легковажність ти зневажаєш прямими обов'язками вождя. Твої люди залишилися без вождя, і їм потрібна допомога. Вся, на яку здатен тільки ти. Але ти бездіяльний, а значить, допомагаєш їх ворогам.
— Я вважаю, що я правий. — Сказав Річард. — І якщо це так, значить, існує небезпека, про яку ніхто не знає нічого певного, навіть я. Саме тому ніхто не в змозі боротися з нею. Лише я один зберіг пам'ять і здатний протистояти невідомій, але невідворотній загрозі. Я не можу байдуже проігнорувати те, в чому впевнений. Ніхто крім мене не усвідомлює всю жахливість цієї прихованої загрози.
— Це дуже зручне виправдання, Річард.
— Це зовсім не виправдання.
Шота глузливо кивнула.
— А якщо недавно заснована вільна Д'харіанська Імперія тим часом впаде? Що, якщо мечі дикунів Імперського Ордена перетворять на трупи всіх цих сміливців, які б'ються за свободу, поки їх вождь ганяється за примарами? Хіба всі ці солдати будуть менш мертвими, через те, що ти один усвідомлюєш якусь незрозумілу небезпеку? Хіба в цьому випадку світові буде веселіше виявитися в мороці, де мільйони і мільйони нещасних будуть приречені на життя в рабстві, на голод, страждання і смерть?
Хіба вирішення цієї загадки, на твою думку, варте того, щоб оплатити його ціною життя багатьох людей? Невже ти продовжуєш вважати себе правим перед обличчям переважної кількості свідчень зворотного?
Відповідей у Річарда не було. Він, і правда, боявся навіть спробувати відповісти хоч на одне з її запитань. Після того, що вона наговорила, що б він не сказав, все буде виглядати порожнім і егоїстичним. Він був упевнений, що може повністю довіряти своїм судженням, але також він розумів, що всім іншим будь-який його довід буде здаватися неспроможним. Тому, вирішив він, краще всього зберігати спокій.
Більш того, десь у глибині свідомості уже ховалася тінь жахливого побоювання, що вона може виявитися права, що все, що відбувається лише страшна омана, помилка, гра його власної уяви.
Чи можливо, що всі неправі, а правий тільки він один? Як таке можливо? Звідки він знає, що правий? Які у нього є докази, крім його спогадів? Не було жодного свідоцтва, щоб підтвердити його слова.
Тріщина в його впевненості жахала. Якщо ця тріщина збільшиться, його світ завалиться і розчавить під своїми уламками його самого. Він не зможе винести того тягаря, що Келен не існувало.