Видозмінений вуглець

— Так, — повільно проказала вона. — Це можна зробити, але не в реальному часі. Це не схоже на переписування системи безпеки ваших друзів на бійкодромі чи навіть завантаження в те ядро ШІ. Порівняно з цим те, що ми зробили з ШІ, здається перевіркою систем. Для цього, щоб бодай спробувати це, мені потрібен віртуальний форум.

— Це не проблема. Щось іще?

— Це залежить від того, які противтручальні системи працюють у «Голові у хмарах», — на пару секунд у її голосі з’явилася відраза й готовність заплакати. — Кажете, це — висококласний будинок розпусти?

— Дуже висококласний, — сказала Ортеґа.

Почуття Елліотт знову сховалися.

— Тоді мені треба буде виконати певні перевірки. Для цього знадобиться час.

— Скільки часу? — поцікавилась Ортеґа.

— Ну, я можу зробити це у два способи, — в її голосі з’явилася професійна насмішкуватість, що приховувала емоції, які проявилися в ньому раніше. — Я можу провести швидке сканування і, можливо, запустити всю сигналізацію на тому прутні в небі. Або зробити це як годиться, на що піде пара днів. Обирайте самі. Ми працюємо за вашим графіком.

— Не поспішайте, — порекомендував я, застережно позирнувши на Ортеґу. — А тепер як щодо того, щоб підключити мене для одержання зображення та звуку? Знаєте когось, хто здатен зробити це непомітно?

— Так, у нас є спроможні на таке люди. Але про телеметричну систему можна забути. Якщо ви спробуєте вести передачі звідси, то наробите галасу до небес. Вибачте за каламбур, — вона перейшла до терміналу на консолі й викликала екран загального доступу. — Я поцікавлюся, чи не може Різ знайти для вас непомітний мікрофон. Із захищеним мікростеком ви зможете записати пару сотень годин високоякісного відео, а ми згодом зможемо забрати його тут.

— Непогано. Це буде дорого?

Елліотт знову повернулася до нас, звівши брови.

— Поговоріть з Різ. Їй, мабуть, доведеться купувати деталі, але, можливо, ви зможете вмовити її на цю операцію за ретроспективним федеральним наказом. Їй би не завадила підтримка на рівні ООН.

Я позирнув на Ортеґу, і та роздратовано знизала плечима.

— Мабуть, так, — непривітно промовила вона, тим часом як Елліотт зайнялася екраном. Я підвівся й повернувся до поліціянтки.

— Ортеґо, — пробурмотів я їй на вухо, раптом усвідомивши, що в новому чохлі мене геть не бентежить її запах. — Я не винен у тому, що в нас мало коштів. Рахунок «ДжекСол» зник, випарувався, а якщо я почну знімати для таких потреб гроші з кредиту Банкрофта, це матиме з біса дивний вигляд. А тепер опануй себе.

— Річ не в тому, — прошипіла вона у відповідь.

— А в чому ж тоді?

Вона поглянула на мене з близької відстані, що далася нам страшенно легко.

— Ти, блін, прекрасно знаєш, у чому.

Я глибоко вдихнув і заплющив очі, щоб не зустрічатися з нею поглядом.

— Ти розібралася з тим озброєнням для мене?

— Так, — вона відступила, знову говорячи на нормальній гучності і вже без жодного тону. — Станер зі складу на Фелл-стрит, його ніхто не зшукається. Все решта родом з запасів конфіскованої зброї Нью-Йоркського управління поліції. Завтра я вилечу по нього особисто. Суттєва операція без жодних записів. Я попросила пару людей про послуги.