Третій фронт
- Автор: Ивченко Владислав Валерьевич
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-617-569-279-0
- Жанр: Боевики
Электронная книга - «Третій фронт». Краткое содержание книги:
— Яка моя відповідь? — перепитав я. — Схвальна.
Він устиг усміхнутися, мабуть, повірив, що все минулося і йому вдалося обдурити мене. А потім я схопив «манліхер» Чета, прицілився і вистрелив. Не влучив, Богославський спочатку присів, а потім побіг. Друга куля теж пролетіла повз, а ось третьою я його поклав. Кров бризнула з голови. Охоронці вискочили з-за броньовиків і потягли тіло до себе. Убив або важко поранив, його тягли, наче оклунок. Повернув гвинтівку Чету.
— Це так треба було? — спитав трохи здивований Іван Карпович.
— Це був двійник. У Богославського кілька двійників, усі з відрубаною лівицею, для якої зроблені протези, які не відрізниш від справжньої руки. Зовсім за дурня мене вважає. — Я трохи образився. Потім закричав охоронцям корпорації. — Бійці, у вас є п’ять хвилин, щоб скласти зброю і піти. Ви мені не потрібні, мені потрібні ваші керівники. Особливо ваш головний бос, Богославський. Зараз я вбив якогось дешевого клоуна, що був його двійником. Але мені цього замало. За п’ять хвилин я увійду в будівлю і знищу всіх, хто чинитиме спротив. Думаю, ви бачили по телевізору, що я дотримую слова. Вибирайте самі: жити чи накласти головою за керівництво. Час пішов!
Тиша. Жоден не спробував піти. Я почекав хвилину.
— Хлопці, ви щось, я бачу, зовсім тупі. Боїтеся, що свої ж пристрелять? Ну, то сідайте в броньовики й тікайте геть! — крикнув я. І вже за секунду завівся один двигун, потім інші. З будівлі почали стріляти, кілька машин розстріляли, але інші встигли втекти. — Хлопці у будівлі, кладіть на землю своїх командирів і виставляйте білий прапор. Тоді ми вас не знищимо. Зрозуміло?
У будівлі пролунало кілька пострілів, якісь крики, на третьому поверсі вибухом вибило кілька вікон.
— Залишилося дві хвилини! — крикнув я.
І тут по нас почали стріляти. Мабуть, надійшла команда відкрити вогонь. Ціла хвиля вогню. Я був би вбитий, якби Сірко не прикрив мене й не відтягнув у безпечне місце. Зав’язався бій. Дика Ганна з Андрюхою сікли з кулеметів, Четвер бив зі снайперки, потім доєднався Сірко з напрочуд швидкострільними гарматками. У наш бік полетіли ракети, потім із підземного гаража вискочило два танки, які, мабуть, мусили розчавити нас, але майже одразу їх підбив Сірко. У лоб не міг, поцілив у траки, розірвав, а вже коли розвернулися, тоді розстріляв. Один загорівся, а в іншому вибухнув боєкомплект.
Іван Карпович, який був поруч зі мною, почав стріляти. Я, чесно кажучи, подумав, що він просто бережеться, ото й ховається разом зі мною, а він, виявляється, охороняв мене. Було від кого, бо загін корпорації спробував вдарити в тил. Кілька десятків бійців у чорному вискочили з підвалу будинку неподалік. Іван Карпович убив кількох, інші, якби атакували, таки б добралися до мене й підстрелили, але серед них вибухнуло дві гранати, а потім у спину вдарив автомат. Бійці перелякалися й кинулися тікати. По тих, хто кинув зброю, не стріляли. Підбіг Бухгалтер з автоматом.
— Ось бачиш, я став у пригоді! — крикнув він.
Тим часом бій біля центрального входу тривав. Сірко, Андрюха й Дика Ганна не зменшували густину стрілянини і планомірно знищували вогневі точки. Четвер теж бив прицільно, працював по верхніх поверхах, звідки стріляли ракетами. Я вже думав про десант, коли Бухгалтер здивовано вилаявся. І стрілянина несподівано вщухла. З центрального входу сунув якийсь дивний натовп. Дівчата у білих тісних костюмах із чорними поясами і в чорних, високих чоботях. Багато їх, десятки, сотні. — От, бля, — тихо сказав Бухгалтер. Зір у нього був кращий, і він встиг усе роздивитися. Вони стрімко наближалися, тепер і я побачив, що в них однакові фігури та обличчя. Фігури та обличчя Білої вбивці!