Ностромо. Приморське сказання

Відразу по виході з собору, стоячи нагорі шляхетних сходів, він знову патетично підвищував голос і знову починав помахувати рукою.

— Porvenir, отам, на другому поверсі, над вітринами тих французьких крамниць, — наша найбільша щоденна газета. Консервативна, чи радше, я б сказав, парламентаристська. У нас тут є парламентаристська партія, яку очолює нинішній глава держави дон Хусте Лопес, дуже мудрий чоловік, на мою думку. Першорядний інтелект, сер. Опозиційна демократична партія, на жаль, переважно покладається на цих італійців-соціалістів, сер, з їхніми таємними товариствами, каморрами[221] тощо. Багато італійців осіло на землях залізниці — колишні землекопи, механіки і так далі, й усі — вздовж магістральної лінії. У Кампо є цілі італійські села. Вони й тубільців втягують у свої справи… Американський бар? Авжеж. А отам ви бачите ще один. Туди найбільше вчащають приїжджі з Нью-Йорка… Ось ми вже й дійшли до Amarilla. Погляньте на єпископа біля підніжжя сходів праворуч.

І поки за маленьким столиком у галереї починався і завершувався щедрий і неквапливий сніданок, капітан Мітчелл кивав, кланявся, заговорював водночас із кількома посадовцями в чорному, комерсантами в куртках, офіцерами в мундирах, середнього віку кабальєро з Кампо — маленькими жовтолицими нервовими чоловічками та добродушними смаглявими товстунами, а ще з високопоставленими європейцями чи північноамериканцями, чиї обличчя вирізнялись дуже білою шкірою серед темношкірої більшості з блискучими чорними очима.

Капітан Мітчелл сидів, розвалившись на стільці, кидав навсібіч задоволені погляди і частував гостя товстими сигарами, простягаючи через стіл повну коробку.

— Скуштуйте під каву цього зілля. Місцевий тютюн. Така чорна кава, як в Amarilla, сер, не трапиться вам ніде у світі. Ми дістаємо зерно зі знаменитої кафетерії біля підніжжя гір — тамтешній власник присилає нам три мішки щороку як подарунок своїм одноклубникам на згадку про бій з гвардійцями Ґамачо, коли наші кабальєро вели вогонь із цих самих вікон. Він був тоді в місті і брав участь у бою, сер, до самого кінця. Каву привозять на трьох мулах — не залізницею, як звичайно, в жодному разі! — просто на патіо, і супроводжують її верхові пеони на чолі з управителем маєтку, який підіймається сходами в чоботах з острогами й офіційно передає мішки нашому комітетові зі словами: «На пам’ять про тих, хто загинув третього травня». Ми називаємо це кавою Tres de Mayo[222]. Покуштуйте.