Золотий маг. Книга 1. Зерно
- Автор: Бакума Микола Олександрович
- Серия: Золотий маг #1
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Самміт-книга
- ISBN: 978-617-7350-72-8
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Золотий маг. Книга 1. Зерно». Краткое содержание книги:
— Готовий. Це будуть найприємніші та корисні заняття. І поки не почали, я хочу серйозно сказати, що радий та вдячний тобі, що ти вирішив зі мною займатися.
— Не підлизуйся. Ти ще проклянеш мене і своє бажання вчитися в Школі. Ти будеш виповзати звідси без сил. Моя дружба та добре ставлення до тебе завжди будуть залишатися за дверима цього залу, — розвіяв його райдужні плани Хранитель.
Два тижні були суцільною мукою. Багукхан навантажував заняттями все більше, і хоча почали з’являтися перші результати такої роботи, але накопичувалася втома, злість, апатія. Бажання й сил не було настільки, що Нік навіть пропустив вилазку в місто у вихідний.
Замість цього він майже цілий день провалявся в ліжку, відповідаючи грубістю на щиру турботу Матотору. Тільки ввечері, переставши на всіх злитися, він сходив в гості в сад до Магістра Золд. Там його, як завжди, попросили допомогти, але проста робота в саду його заспокоїла та додала сил. У ці вихідні Нік все-таки вирішив з’їздити в місто дізнатися, як йдуть справи у Окертуза. Найважче було розлучитися зі солодкою парочкою друзів-учнів. Але перша ж закусочна на ринку швидко змінила пріоритети у Матотору, який забрав з собою Касталатуса. Пообіцявши обов’язково десь пообідати, і задоволений, що так легко відбувся, Нік відправився в кузню до друзів.
— Ніку, Ніку, нарешті це ти. Як добре, що ти прийшов, — кинувся до нього радісний Окертуз.
— Що трапилося?
— Слухай. Дуже прошу тебе. Забери від мене цього учня-скарбника. Він весь час сидить тут. Він мені вже дірку в голові продовбав своїми питаннями. Скрізь лазить, все міряє, все записує. Діти, Раті і навіть гноми вже бояться його, як чумного.
— Ну і відправив би його на навчання. Або вигнав зрештою, якщо він такий докучливий, — розсміявся маг, дізнавшись причину паніки.
— Та ми намагалися. Ну, не зовсім стусанами, але наполегливо. Не йде гад. Каже, що обіцяв тобі зробити все добре, а також, що для його навчання це начебто треба. Я тебе дуже прошу, зроби так, щоб він залишив мене в спокої.
— Добре. Я поговорю з ним, якщо він сьогодні прийде, — погодився Нік.
— Який прийде. Він зранку вже по майстерні лазить. Невгамовний.
— Ну пішли. Зв’яжемо його і віднесемо в Академію скарбників. Заплатимо там великі гроші, щоб його на вулицю не випускали.
— Тобі смішно. А я нормально працювати не можу вже декілька днів.
— Не переживай. Це по молодості він такий занадто активний і не знає міри. Давай веди. Будемо ловити і в’язати, — не зміг втриматися, щоб ще раз не підчепити друга Нік.
Вони знайшли Цифріта в невеликій коморі, де коваль зберігав заготовки для виробів. Той щось усередині перераховував та записував собі на пергамент. Захопившись роботою, він не помітив, що хтось увійшов.
— Привіт, Цифріте. Ледве тебе знайшли, — відволікли учня-скарбника.
— А, Ніку, добрий день! — радісно вигукнув Цифріт й підійшов до них. — Я якраз хотів тобі показати те, що вже встиг зробити. Ти знаєш…
— Зачекай. Зачекай. Ми з Окертузом теж хотіли з тобою поговорити. Давай вийдемо на подвір’я. Там і поговоримо. Чого тут пилюку збирати?
— Я ще не до кінця порахував заготовки, — розгубився скарбник. Він було потягнувся закінчити підрахунки, але Нік, вхопивши його за руку, витягнув з комори.
— Не переживай. Все встигнеш, — заспокоїв його товариш. Але побачивши здивований і обурений погляд коваля, додав: — Я думаю, що це не настільки важливо для загального розуміння справ.
— Ну як неважливо? — спалахнув Цифріт. Він весь час обертався, сподіваючись вирватися та завершити підрахунки. Якби Нік не тримав його міцно й не тягнув у двір, то довелося б знову його витягати зі складу. — Це дуже важливо. Треба ж все точно розрахувати.
— Так. Перше. Ти, звичайно, не ображайся, але ти занадто жваво і серйозно взявся за роботу, — почав Нік, коли вони всілися за столом у дворі під великим деревом. — Я розумію, що ти хочеш все зробити добре, але це не просто шматок заліза або якась річ. Це жива майстерня з живими людьми, у світ яких ти влазиш. В результаті ти паралізував роботу всієї майстерні.