Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння

— Пробачте, що перебила! — Дженнсен стиснулася. Її слова викликали посмішку у імператора.

— За що ж тебе прощати? Ти тільки що встромила ніж у призового гусака, назвавши речі своїми іменами. — Джеган повернувся до Себастяна. — Ти привів сюди особливу жінку, у неї є голова на плечах.

Себастян поплескав Дженнсен по плечу:

— І до того ж гарненька голова!

— Згоден! — Чорні очі імператора заблищали. Він, не дивлячись, ловив рукою оливки в глибокій скляній мисці. — Ну, Дженнсен Рал, що ти думаєш про все це?

Після того, як Дженнсен влізла в розмову, відмовчуватися було нерозумно.

— Де б я не ховалася від лорда Рала, я завжди намагалася зробити все можливе, щоб приховати місце свого перебування, залишитися поза полем його зору. Можливо, вони зараз роблять так само — намагаються замести сліди?

— Саме про це я і подумав, — зауважив Себастян. — Якщо вони так сильно налякані, то спробують відловити і знищити всіх наших розвідників, щоб ми мали перебільшене уявлення про їхню силу і не дізналися планів їх оборони.

— І одночасно готують нам сюрприз, — додала Дженнсен.

— І я так думаю, — сказав Джеган. Посміхнувшись Себастяну, він додав: — Я здивований тим, що тобі вдалося привести до мене таку жінку… До того ж, вона ще й стратег.

Підморгнувши Дженнсен, він подзвонив у дзвіночок. Тут же виникла жінка, одягнена в сіру сукню, з чорним з сивиною волоссям.

— Так, ваше превосходительство?

— Принеси для молодої леді фрукти і солодощі. — Коли жінка, вклонившись, вийшла, до імператора повернулася колишня серйозність.

— Саме тому я вважаю: найкраще — взяти менші сили, ніж вони очікують, але зате здатні до швидких маневрів, на випадок, якщо доведеться зіткнутися з ними. Їм вдалося знищити наших розвідників і невеликі дозорні групи, але таке навряд чи станеться з досить великим загоном кавалеристів і володіючих даром. У разі потреби можна буде відправити людей до міста. Після зими вони будуть щасливі порозумітися. Але я зовсім не збираюся починати дії з того, що очікують в Ейдіндріле.

У глибокій задумі Себастян мляво перемішував ножем соус від ростбіфа.

— Вона може бути у Палаці сповідниць. — Він перевів погляд на імператора. — Цілком імовірно, що Мати-сповідниця вважатиме за краще залишитися в найменш сприятливому місці.

— Згоден з тобою, — відповів Джегань. Зовні піднялася весняна буря, і холодний срімкий вітер з виттям носився навколо наметів.

— Ви справді вважаєте, що вона буде там? — Не втрималася Дженнсен. — Саме там, куди — а їй це добре відомо — ви можете послати величезну армію?

Джегань знизав плечима:

— Звичайно, неможливо бути впевненими до кінця, але, пробиваючись через Серединні Землі, я досить довго бився з нею. Раніше у неї була можливість вибору, хоча траплялися й жорсткі ситуації. Ми загнали її армію в Ейдіндріл перед самою зимою і стали біля неї на порозі. Тепер і у неї, і у її армії немає вибору: замкненим у кільці гір, їм нікуди вислизнути. Навіть якщо про наш наступ стане відомо заздалегідь, їй доведеться зустрітися з нами лицем до лиця. Єдине, що їй залишилося — вибрати місце перебування і місце останньої битви.