Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння». Краткое содержание книги:
Хто виявиться настільки чистий душею, що не повірить в принадні обіцянки Тьми? Тільки — юна сестра легендарного Річарда Сайфера Дженнсен. Єдина, кому вдалося вислизнути від клинків найманих убивць. Та, перед якою лежить повний небезпек шлях у серце Д'хари — бо тільки там зможе вона пізнати Сьоме Правило Чарівника.
Дженнсен подумала, що це не тільки дивний спосіб виражати вірність, але і вельми небезпечний. На більшості жінок були поношені сукні. Лише деякі були одягнені трохи краще, але ненабагато.
Коли подорожні спішилися, солдати забрали їх коней. Дженнсен погладила Расті по вуху і заспокійливо прошепотіла нервуючій тварині, що незнайома людина не зробить їй нічого поганого. Коли Расті заспокоїлася, Піт сам потягнувся за нею до стійла. Розставання з постійною супутницею несподівано нагадало Дженнсен про те, як вона сумує за Бетті.
Жінки спостерігали за гостею імператора і відсувалися від неї подалі. Дженнсен звикла до такої поведінки: люди боялися її рудого волосся. День був на рідкість теплий, і Дженнсен мріяла про те, щоб таких днів було більше. Але коли вони наблизилися до табору, вона забула накинути капюшон. І тепер уже було підняла руки, проте Себастян утримав її.
— Не потрібно. — Він вказав кивком на жінок. — Багато з них — сестри Світла. Вони бояться не магії, а незнайомих людей, які з'являються на території імператорської ставки.
Тепер Дженнсен зрозуміла причину дивних поглядів з боку жінок. Більшість з них володіли даром і бачили, що вона — дірка в світі. Їх очі бачили її, але дар не бачив.
Себастян нічого цього не знав. Вона так і не розповіла йому про обдарованих і про нащадків лорда Рала. Себастян не раз показував свою відразу до магії. Дженнсен відчувала себе ніяково, коли розмовляла з ним про те, що дізналася від чаклунок і, в особливості, про що здогадалася сама. Адже при цьому вона вступала в конфлікт сама з собою. Їй здавалося, що це — занадто особиста справа. Вона хотіла поділитися, коли настане відповідний час, але він все не наставав і не наставав…
Дженнсен насилу посміхнулася жінкам, які дивилися на неї з тіні намети. Ті позадкували.
— Чому імператор ізольований від солдатів? — Запитала вона у Себастяна.
— Коли навколо стільки людей, ніколи не можна бути впевненим, що не знайдеться шпигуна або божевільного, який захоче заподіяти шкоду імператору Джегану. Такий вчинок позбавив би нас великого лідера. Ось чому ми вживаємо такі перестороги.
Дженнсен це розуміла. Себастян і сам був шпигуном в Народному Палаці. І знайди він там якусь важливу персону, справа б закінчилося вбивством. Жителі Д'хари теж враховували таку можливість, тому і заарештували його.
На щастя, Дженнсен змогла витягнути його з тюрми. Тепер вона могла сказати, що ця подія стала частиною рішення, до якого вона прийшла. Але у неї не було часу поділитися з Себастяном. Та вона й не думала, що він зрозуміє. Він, швидше за все, не надає значення таким незначним подіям.
Себастян обійняв її і підштовхнув вперед, до двох високих величезних стражникйв, щоо стояли при вході в намет імператора. Ті вклонилися Себастяну. Він пройшов між ними і підняв важку портьєру, розшиту золотом і сріблом.
Дженнсен ніколи не бачила і навіть не могла собі уявити такого розкішного намету. Вступивши всередину, вона побачила, що тут обстановка ще більш пишна, ніж можна було сподіватися по зовнішньому вигляду намету. Підлога була покрита численними килимами. Стіни прикрашені плетінками з витонченими малюнками, що зображували екзотичні місця. Тендітні скляні чаші, фарфор, високі вази стояли на полірованих столиках. Біля стіни — буфет з дзеркальною панеллю, заповнений різнокольоровими тарілками. На підлозі розкидані подушки різних кольорів і розмірів. Отвори над головою затягнуті шовком. Всюди мерехтять ароматизовані свічки, а килими і полотна додають обстановці величності.
Це було священне місце.
Усередині намету перебували жінки, кожна з кільцем в нижній губі. Вони займалися своїми справами. Більшість здавалися глибоко зайняті роботою, і тільки одна жінка, яка чистила колекцію високих тендітних ваз, холодно подивилася на Дженнсен, скосивши очі. Вона була середніх років, з широкими плечима і була одягнена в просте довге плаття сірого кольору, застебнуте на гудзики до самої шиї. Її темне з сивиною волосся було недбало розкидане по плечах. Вона здалася б непримітною, якби не всезнаюча, зарозуміла гримаса, яка немов назавжди була вирізана на її обличчі. Дженнсен задумалася.
Коли їхні очі зустрілися, прокинувся голос, який холодним леденіючим шепотом кликав Дженнсен по імені і закликав її здатися. Чомусь Дженнсен миттєво почервоніла від відчуття, що жінка знає, про що говорить голос. Дженнсен відкинула дивне почуття і вирішила, що це все через вираження зверхності на обличчі жінки.
Інша жінка маленькою ручною щіткою чистила килими. Ще одна замінювала свічки, які вигоріли. Інші — деякі з них напевно були сестрами Світла — снували туди-сюди і займалася подушками, лампами та квітами у вазах. Худий чоловік, одягнений лише в тонкі полотняні штани, упорядковував гребенем ворс килима, прокладеного у внутрішні покої.