Теорія права і держави: Підручник.
- Автор: Скакун Ольга Федорівна
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Алерта
- ISBN: 978-617-566-012-6
- Жанр: право
Электронная книга - «Теорія права і держави: Підручник.». Краткое содержание книги:
Для студентів, курсантів, магістрантів, аспірантів, ад’юнктів, викладачів навчальних закладів юридичного профілю, а також тих, хто цікавиться проблемами загального вчення про право і державу.
Закони за терміном дії:
1) постійні - діють без обмеження строку (наприклад, закони про захист економічної конкуренції, транспорт, розвідувальні органи країни та ін.);
2) тимчасові - діють з обмеженням строку (наприклад, закони про оподаткування, бюджет, випуск державних позик на певний строк та т. п.). До цієї категорії слід віднести «строковий закон» - він негайно вступає в дію, проте його дія обмежена в часі (строкові закони передбачені ст. 165 Конституції Швейцарії);
3) надзвичайні (як різновид тимчасових законів) - ухвалюються у певних, передбачених конституцією ситуаціях і діють на період надзвичайного стану (наприклад, проголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної небезпеки, оголошення війни). їх особливість полягає в тому, що вони припиняють дію інших законів. Так, закон про введення воєнного стану припиняє дію трудового кодексу.
§ 5. Підзаконний нормативно-правовий акт
Підзаконний нормативно-правовий акт - нормативний акт, виданий на основі закону, відповідно до закону і спрямований на його виконання шляхом конкретизації законодавчих приписів або встановлення первинних норм.
Слово «підзаконний» не означає меншу юридичну обов’язковість цього акта порівняно з нормативно-правовим актом. Підзаконний акт володіє необхідною юридичною силою. Щоправда, його юридична сила не має такої ж загальності і верховенства, як це властиво закону. Проте він посідає важливе місце в системі правового регулювання, оскільки забезпечує виконання законів шляхом конкретизованого, деталізованого нормативного регулювання усього комплексу суспільних відносин.
Ознаки підзаконного нормативно-правового акта:
1) містить вторинні (похідні) норми, що приймаються на основі закону, відповідають йому;
2) розвиває, конкретизує, деталізує первинні норми, вміщені в законах з метою їх реалізації, або регулює забезпечувальні чи допоміжні суспільні відносини;
3) приймається як колегіальним органом держави (уряд), так і уповноваженими особами (Генеральний прокурор);
4) залежно від виду має свою процедуру прийняття, яка не настільки сувора і деталізована, як при прийнятті законів;
5) порівняно із законами кількість їх більша, оскільки суб’єктами їх прийняття виступають органи влади як виконавчі (згори донизу), так і представницькі (органи місцевого самоврядування та їх посадові особи тощо).
Підзаконність нормативно-правового акта означає його відповідність не лише законам, а й іншим актам, що мають більш високу юридичну силу. Акт нижчої державної інстанції має перебувати не лише «під законами», а й «під» нормативними актами усіх вищих державних органів, яким він покликаний відповідати. Наприклад, акт Міністерства освіти Україна повинен відповідати не лише Закону про освіту, але й нормативним документам Президента, Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів України.
Систему підзаконних нормативно-правових актів в Україні складають такі їх види:
Загальні - поширюються на всіх осіб у межах держави, містять первинні норми:
• акти парламенту {постанови) - видаються в переважно з організаційних питань; набирають чинності через 10 днів після їх офіційного опублікування;
• акти Президента {нормативні укази: внутрішні і зовнішні; одноосібні і контрасигновані). Контрасигнованими є акти Президента, що скріплені підписом прем’єр-міністра та міністра, відповідального за акт та його виконання - набирають чинності через 10 днів після їх офіційного опублікування;
• акти уряду (постанови): 1) що не визначають прав і обов’язків громадян, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк не передбачений у самих актах; 2) що визначають права і обов’язки громадян, набирають чинності не раніше, ніж з дня їх опублікування.
Відомчі - містять вторинні (похідні) норми, які розкривають і конкретизують первинні норми; приймаються на їх основі, спрямовані на їх виконання, поширюються на всіх суб'єктів права:
Акти центральних органів виконавчої влади (комітетів) зі спеціальним статусом (Національний банк України, його Правління; Центральна виборча комісія та ін.) видають накази, постанови, розпорядження, рішення; Акти міністерств і державних комітетів - накази, розпорядження, рішення. Зазначені акти є видами розпорядчих актів, якими затверджуються (ухвалюються) відомчі акти - положення, інструкції, правила, порядок, переліки[52]. Зазвичай положення затверджується наказом чи постановою, інструкція і правила - наказом вищої посадової особи. Наприклад, Постанова Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах» (15.12.2004). Відомчий нормативно-правовий акт може бути виданий спільно декількома центральними органами виконавчої влади або одним з них за узгодженням з іншими.
52
Положення - систематизований акт, що встановлює структуру і функції певного органу чи визначає порядок будь-якої діяльності (положення про реєстр аудиторських фірм і аудиторів). Інструкція - акт, що роз’яснює порядок застосування норм права, а також порядок здійснення певної діяльності (інструкція про порядок складання статистичної звітності). Правила - звід правових норм, що регламентують організацію і здійснення певної діяльності (правила оформлення перевізних документів). Порядок - акт, що уповноважує на проведення певного виду діяльності згідно з визначеною процедурою (порядок атестації інструкторів, що здійснюють підготовку моряків). Перелік - акт, що конкретно визначає коло осіб, об’єктів, заходів тощо, стосовно яких здійснюється певна діяльність (перелік об’єктів зовнішньоекономічної діяльності за певними кодами в зв’язку з оптимізацією державного санітарно-епідеміологічного нагляду).