Чвара королів

— І заради свого улюбленого брата вона погодиться, незважаючи на свій переляк.

Вони саме проходили безлюдною колонадою.

— Та все ж втрата кармазинового війська примусить королеву непокоїтися.

— Мені до смаку, коли вона непокоїться, — відповів Тиріон.

Пан Клеос Фрей виїхав того самого дня у супроводі Вилара та сотні червоних ланістерівських стражників. Загін, надісланий Роббом Старком, приєднався до них біля Король-Брами, і довгий шлях на захід розпочався.

Тиріон знайшов Тімета в казармах за грою в кості з його Смаленими.

— Приходь опівночі до моєї світлиці.

Тімет вирячив на нього єдине око і ледь кивнув. Довгих балачок він не любив.

Того вечора Тиріон бенкетував з Кам’яними Гавами та Братами Місяця у малій трапезній, хоча вина цурався — мав-бо цього разу зберегти тверезий розум.

— Шагга, який зараз місяць?

Шагга страшно вишкірився.

— Та мабуть, чорний.

— На заході такий місяць кличуть «зрадницьким». Спробуй сьогодні не надто надудлитися, і щоб сокира була гостра.

— Сокира в Кам’яної Гави гостра завжди, а сокири Шагги — гостріші за всі. Колись я відрубав голову чолов’язі, а він і не знав, доки не схотів волосся зачесати. А голова йому взяла та відвалилася!

— То ось чому ти ніколи не чешеш своє волосся?

Кам’яні Гави заревли та затупотіли ногами, а Шагга тюгукав гучніше від усіх.

Опівночі замок стояв тихий та темний. Певна річ, кілька золотокирейників на мурах побачили, як вони виходили з Башти Правиці, та ніхто не писнув: Тиріон був Правиця Короля і ходив, куди хотів.

Під п’ятою Шаггиного чобота не надто грубі дерев’яні двері тріснули, досередини полетіли тріски. Тиріон почув звідти жіночий зойк. Шагга розрубав двері навпіл трьома могутніми ударами сокири і ногами пробив шлях крізь руїни. За ним рушив Тімет, а слідом Тиріон, ретельно оминаючи гострі уламки. Вогонь у комині вигорів, жевріло лише кілька жарин, і опочивальнею простяглися густі тіні. Коли Тімет зірвав важку запону ліжка, звідти на нього вирячила величезні білі очі оголена служниця.

— Благаю, панове, — забелькотіла вона, — не чіпайте мене.

Вона відсахнулася від Шагги, зашаріла та перелякана, пробуючи прикрити свої чарівні принади руками; однієї руки їй весь час бракувало.

— Іди геть, — наказав Тиріон. — Ти нам не потрібна.

— Шагга хоче цю жінку.

— Шагга хоче кожну хвойду в цьому хвойдиному місті, — пожалівся Тімет, син Тімета.

— Еге ж, — радо погодився Шагга. — Шагга подарує їй міцну дитину.

— Якщо вона захоче міцну дитину, то знатиме, кого питати, — зауважив Тиріон. — Тімете, виведи її… тільки ласкаво, прошу тебе.