Винайдення Східної Європи: Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва [Inventing Eastern Europe: The Map of Civilization on the Mind of the Enlightenment - uk]

«РОЗПЛУТАТИ МІШАНИНУ»

Барон де Тотт був найвідомішим чужоземцем, котрий побував в Османській імперії протягом XVIII сторіччя, ставши об’єктом кпинів з боку Вольтера і суперництва — з боку барона Мюнхгаузена; проте коли Рюльєр досліджував турків і татар, він використовував у архівах французького Міністерства зовнішніх справ не лише повідомлення Тотта, а й Шарля де Пейсоннеля. В 1755 році, коли Пейсоннель вирушив до Криму яко французький консул, Тотта відіслали до Константинополя. Вони не лише одночасно перебували на дипломатичній службі, але й сфери їхньої діяльності дещо перетиналися, позаяк Крим тоді все ще був політично пов’язаний із Османською імперією. Проте Тотт передусім цікавився військовими справами й здобув міжнародний ореол таємничості яко консультант при османській артилерії, тоді як Пейсоннель займався менш вибухонебезпечними речами. Він віддавав перевагу археології над артилерією і використав своє перебування у Криму, аби спокійно вивчати стародавню історію Східної Європи. Яко консул він спершу зацікавився чорноморською торгівлею і 1755 року надіслав до Міністерства зовнішніх справ власні «Нотатки про громадський, політичний та військовий стан Малої Татарії» 1. Однак уже 1765 року Пейсоннель передав королівській Академії написів і красного письменства свої «Історико-географічні спостереження за варварськими народами, що населяли береги Дунаю і Чорного моря», де його знання про сучасний Крим хронологічно зміщувалися і географічно розтягувалися, стаючи основою для (404) вивчення стародавньої історії значно ширшого реґіону. Перший розділ був вступом до географії дунайського басейну — «земель, що завжди були місцем зустрічі й притулком для всіх варварів, які збиралися у цьому реґіоні, аби розселитися звідси не лише на сусідні країни, а й по всій Європі, аж до найвіддаленіших районів Азії та Африки». Потім Пейсоннель пообіцяв «розплутати надзвичайну мішанину», що виникла через цей наплив варварів, котрі рухалися в усіх напрямках 2. Тож роль, яку він обрав для себе, досліджуючи стародавню історію та географію, відповідала тій ролі, яку Вольтер приписав імперській політиці Катерини, а саме — «розплутування» хаосу.