![Зброя, мікроби і сталь - [calibre 4.13.0] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/1/1/1/7/zbroya-mikrobi-i-stal-calibre-4-13-0-download.jpg)
Зброя, мікроби і сталь - [calibre 4.13.0]
- Автор: Даймонд Джаред Мэйсон
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Home
- Жанр: История
Электронная книга - «Зброя, мікроби і сталь - [calibre 4.13.0]». Краткое содержание книги:
Принаймні доти, як експансія досягла берегів Нової Гвінеї, подорожі між островами здійснювалися на морехідних човнах із двома аутригерами (рівно- важниками), які й досі поширені в Індонезії. Такі човни були значним поліпшенням порівняно із видовбаними човнами-однодеревками, що були найпоширенішими серед традиційних народів світу, які жили на континентальних водних артеріях. Каное-довбанку легко уявити на основі його назви: це стовбур кремезного дерева, «видовбаний» (тобто вижолоблений) за допомогою тесла із загостреними краями. Оскільки каное-довбанки мають таке саме округле дно, як і стовбур, із якого їх витесали, у випадку найменшого відхилення від рівноваги вони перехняблюються на важчий бік. Неодноразово плаваючи новогвінейськими річками в каное-довбанках, я більшу частину подорожі перебував у страху, що мій найменший порух може перекинути човен і відправити мене з моїм біноклем у товариство крокодилів. Новоґвінейці уміють впевнено веслувати на довбанках спокійними озерами й ріками, але навіть вони не можуть користуватися довбанками в морі із помірними хвилями. Тому якийсь засіб стійкості човна на воді був неодмінним не тільки для розселення австро- незійців Індонезією, а й навіть для початкового заселення Тайваню.
І розв’язок цієї проблеми було знайдено: достатньо було прив’язати дві невеликі колоди («аутригери», або рівноважники) паралельно з корпусом по обидва боки човна десь на відстані одного метра від бортів, прикріпивши їх до корпуса за допомогою жердин, прив’язаних перпендикулярно до корпуса й до аутригерів. Якщо корпус такого човна починає перехилятися на один бік, плавучість аутригера з того боку не дає йому пірнути під воду, а отже, фактично унеможливлює перекидання човна. Можливо, саме винайдення каное з двома аутригерами було тим технологічним проривом, який дав імпульс австронезійській експансії із материкової частини Китаю.
Два надзвичайні збіги між археологічними й лінгвістичними фактами підтверджують думку про те, що народи, які занесли неолітичну культуру на Тайвань, Філіппіни й Індонезію тисячі років тому, говорили австронезійськими мовами й були предками носіїв австронезійських мов, які й досі замешкують ці острови. По-перше, обидва типи фактів недвозначно вказують на заселення Тайваню як на перший крок експансії із південнокитайського узбережжя і на колонізацію Філіппін та Індонезії з Тайваню як на другий її крок. Якби експансія рухалася із Малайського півострова до найближчого індонезійського острова Суматри, а відтак до інших індонезійських островів та кінець кінцем досягла Філіппін і Тайваню, тоді б найбільші відмінності (які б відображали найбільшу часову глибину) всередині австронезійської мовної сім’ї пролягали б між сучасними мовами Малайського півострова та Суматри, а мови Тайваню та Філіппін розділилися б недавно і лише в межах однієї підсім’ї. Однак найбільші відмінності ми знаходимо саме на Тайвані, а мови Малайського півострова і Суматри належать до однієї підпідпідсім’ї: це нещодавнє відгалуження західної малайсько-полінезійської підпідсім’ї, котра своєю чергою є досить недавнім відгалуженням малайсько-полінезійської підсім’ї. Ці аспекти мовних зв’язків перебувають у повній згоді з археологічними фактами, які показують, що заселення Малайського півострова відбулося недавно і радше після, аніж перед заселенням Тайваню, Філіппін та Індонезії.
Інший збіг між археологічними й мовними фактами стосується культурного багажу, яким користувалися стародавні австронезійці. Археологія дає нам наочні відомості про культуру у вигляді кераміки, кісток свиней і риби тощо. Непосвяченій людині попервах може здатися дивним, як лінгвіст, котрий вивчає лише сучасні мови, праформи яких через тогочасну відсутність письма залишаються невідомими, взагалі може дізнатися, чи австронезійці, які жили на Тайвані 6 тис. років тому, мали свиней. Розв’язати цю проблему можна, відтворивши лексику зниклих стародавніх мов (так званих прамов) шляхом порівняння лексики сучасних мов, які від цих стародавніх походять.