Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Полицейские детективы » Кінець світу в Бреслау
Кінець світу в Бреслау - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Кінець світу в Бреслау

Электронная книга - «Кінець світу в Бреслау». Краткое содержание книги:

У довоєнному Вроцлаві орудує серійний убивця. Біля тіл своїх жертв він залишає листки з календаря, повідомляючи про дати убивств. Що об’єднує жертв маніяка — аполітичного музиканта-п’яничку й безробітного слюсаря, прихильника нацистів, усіма шанованого сенатора, адвоката й безіменну повію? Відповідь на це питання повинен знайти кримінальний радник Ебергард Мокк. Захопившись пошуками злочинця, він не помічає, як віддаляється від нього його молода дружина Софі. Мокк навіть не підозрює, що його кохана Софі обертається в товаристві вишуканих аристократів, які полюбляють доволі незвичні розваги…
1 ... 13 14 15 16 17 18 19 20 21 ... 112
Перейти на страницу:

— А це ще чому, добродію? — встала від фортепіано роздратована його теревенями Софі.

— Бо нині… — Ґурвіч підкрутив довгого вуса й хтиво глянув на подругу панни Пфлюґер. — Бо нині я міг розповісти багато правди про панну Пфлюґер, а понавигадував самої брехні.

— Як ви смієте! — піднесений тон Софі не справив найменшого враження на поведінку Елізабет, яка швидко запитала:

— Понавигадували? Кому? Хто про мене запитував?

Гурвіч склав руки на солідному череві й крутив млинка великими пальцями. При цьому він змовницьки підморгував Софі, яку нахабність сторожа поволі виводила з рівноваги. Елізабет знову сягнула по гаманця, і до Гурвіча повернулося бажання продовжити розмову.

— Розпитував шпиг, що нині вранці приїхав за вами.

— І що ви йому сказали? — допитувалася Елізабет.

— Він питався, хто буває в панни Пфлюґер, чи бувають у неї чоловіки, чи залишаються у неї на ніч, чи панна Пфлюґер п’є, чи нюхає «кокс», у якому стані й о котрій годині повертається додому. Питався також і про другу пані. Чи часто вона приходить до панни Пфлюґер і чи супроводжують її якісь чоловіки, — сторож всміхався до п'ятимаркового папірця, якого пальці Елізабет скрутили у вузеньку трубочку. — І я сказав, що панна Пфлюгер — то дуже порядна панна, і що до неї часом приходить мама.

Ґурвіч простягнув руку по гроші, дивуючись власній передбачливості й розумові, завдяки якому він заробив на тижневе харчування в їдальні.

— Зачекай, — Софі вийняла з долоні подруги скрученого папірця. — Звідки нам знати, що все це не брехня, що наш добродій когось там зустрів, а якщо це й правда, і його розпитував поліцейський, то звідки знати, що він сказав йому саме це, а не щось інше?

— Я не брешу, пануню, — підвищив голос Ґурвіч. — Я знаю цього нишпорку. Він мене колись посадив до арешту, хоч я й не був дуже п’яний. Я його знаю. Його звуть Беднож чи Цеґлож. Так до нього казали інші нишпорки.

— Може, Смолож? — Софі раптово зблідла, втрачаючи тим самим багато в сторожових очах, який полюбляв великих рум’яних жінок.

— А так, Смолож, Смолож, — сторож швиденько сховав гроші до кишені грубих тикових штанів.

Бреслау,

вівторок 29 листопада,

пів на четверту пополудні

У кондитерській Шааля, що містилася в наріжному будинку кварталу в центрі Ринку, сиділо троє чоловіків. Вони займали великий стіл під вікном, за яким клієнти магазину, зазвичай, поглинали щойно куплені солодощі. Так само чинили Мокк et consortes[4] — вони об’їдалися солодощами, запиваючи їх кавою й випалюючи при цьому незліченну кількість цигарок. Шааль привітав себе з тим, що його відвідують такі шановані гості, і коли один з них поскаржився на відсутність поблизу якогось картярського клубу, сам запропонував, аби вони зіграли в нього. Картярі прийняли цю пропозицію з радістю, і з того часу грали в бриджа або ската за шоколадом та лікером, а власник магазину вдоволено потирав руки. Так було й цього разу. Начальник «поліції моралі», тобто Другого відділу Управління поліції, давній Мокків колега, радник Герберт Домаґалла згинав і розгинав карти, що слухняно складалися під його долонями правильним стосиком. Комісар Клаус Ебнер, працівник слідчої поліції, перекидав карти з однієї руки до іншої, утворюючи з них віяло. І лише Гельмут Феллінґер, астролог і провидець, з якого кепкувало чимало людей, але чиїми вміннями користувалися мало не всі поліцейські, не тасував і не складав карт. Його руки були зайняті обертанням келиха вина навколо своєї осі, а очі були втуплені у вікно, що виходило на західну частину Ринку.

Мокк щиро привітався із друзями і, повісивши пальто й капелюха на вішалці, підсів до зеленого столика. За мить перед ним стояла чарка горіхового лікеру й лежало тринадцять карт, які вправно відлічив Феллінґер, що в першому робері був його партнером.

— Одна піка, — почав Феллінґер. Ебнер, що сидів праворуч від Мокка, ґречно спасував, а Мокк, побачивши чотири піки з мар’яжем і третього туза з чирвовим валетом, підняв масть партнера до четвертого рівня. Пас Домаґалли закінчив торгівлю. Домаґалла вийшов козирем. Мокк швидко відібрав козирі, заімпасував чирвову даму «до себе» й відкрив супротивникам карти.

— Ось вам у нагороду за гарний напрямок імпасу ваш прогноз, — Феллінґер підсунув у бік Мокка темно-синій конверт, оздоблений печаткою «Г. Феллінґер. Астрологічні послуги й консультації».

вернуться

4

і компанія (лат.).

1 ... 13 14 15 16 17 18 19 20 21 ... 112
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)