Богун [calibre 5.41.0]

Регнард вдарив незнайомку в обличчя. Жінка скрикнула, впала вбік. Маска випала в неї з рук, відкриваючи дрібне лице та кармінові вуста. Регнард не дав їй прийти до тями: схватив за волосся, підняв до гори, поволік до дверей, а потім вдарив ще раз, схватив під руку та брутально випихав назовні. Євгенія знову скрикнула. Вона скотилася по східцях прямо під підковані чоботи Кноте і його рейтарів, в бруд та пил проїжджого тракту. Дантез дивився на все це розширеними від подиву очима. І що все це мало означати? Бо Регнард просив у нього допомоги у викраденні своєї коханої, в руці якої йому відмовили її опікуни – сім'я Фредро. То в чому ж, дідько його забери, була тут справа?

Регнард, задихаючись, схопив Євгенію за волосся та брутально підніс на ноги, відхиливши її голову назад.

- Шановні кавалери. Подивіться на цю прокляту мурву, на цю гулящу дівку, паршиву францювату32 лярву! І оце сьогодні настав день, коли я прийшов подякувати їй за все, що вона для мене зробила. І повірте мені, відплачу я їй гідно!

Він схватив жінку за сукню на грудях та розірвав, роздираючи оксамит та мереживну сорочку, розхиляючи корсет, що підтримував красиві груди, увінчані великими темними сосками.

- Так хто перший до тієї повії, мил'с'дарі? Поспішіть, раніше ніж спаде її голова?

Заскочені рейтари не знали, що й робити. Те, що вчинив Регнард, було настільки несподіваним, що ніхто й подумати не міг, щоб повтішатися дещо з захопленою молодицею. Навіть Кноте сплюнув крізь поламані зуби, заморгав лівим оком, запалим у глибину черепа.

- Краще вже забий її, камраде. Немає у нас часу на забави!

- Та беріть її, хто бажає! Двічі питати не стану.

Євгенія верескнула, рвонулася у утиску, хльоснула Регнарда по щоці, залишаючи на ній червоні шрами від нігтів. Чоловік вдарив її відкритою долонею в обличчя, розвернув і, схопивши обома руками делікатну голову, з розмаху вдарив чолом жінки по східцях карети. Потів він схопив Євгенію навпіл, кинув обличчям на підлогу, схопив за шлейф сукні і розірвав його, відкриваючи повні стегна, прикриті ярко-червоними панчохами з підв'язками.

- Як немає бажаючих, то я буду першим, - буркнув він.

Знову схопив жінку за волосся, розстебнув вамс і…

Завмер, чуючи сильний укол в бік шиї.

Дантез приставив кінчик палаша йому до горла.

- Залиш її, Регнарде!

Француз заморгав та викривив вуста в презирливій усмішці.

- Не будь дурнем, Дантезе, - процідив він. – Тільки про це одне тебе прошу…

- Ти ошукав мене, Регнарде! Ми мали вивільнити твою кохану, а це.. це якась помста. Не можу дозволити, щоб ти зґвалтував та замордував невинну даму! – скрикнув Дантез.

- Це придворна повія! Інтриганка, що послала б тебе на ешафот одним рухом пальця!

- Мовчи та одсунься.

- Ти не знаєш, що робиш, пане шевальє! Це пекельна гуляща дівка,прислужниця Марії Людовіки…

Регнард застогнав та відскочив, коли лезо виточило з його шиї струмочок крові.