Розстрільний календар
- Автор: Герасимюк Елена
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-3404-8
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Розстрільний календар». Краткое содержание книги:
Покарання Ірина відбувала у таборі ЖХ-385/3, селище Барашево, Мордовія, разом зі Стефанією Шабатурою, Надією Світличною та іншими. Брала участь у всіх акціях жіночої політзони: підписала листа в прокуратуру, у якому табірне начальство звинувачувалось у перешкоджанні святкування Великодня; листа Генеральному секретареві ООН з проханням сприяти справедливому судовому розгляду в присутності представників ООН; колективного листа на підтримку Андрія Сахарова; звернення до табірної адміністрації про дозвіл внести гроші до Фонду допомоги жертвам чилійської хунти і послати делегаток на з’їзд Міжнародної демократичної асоціації жінок; лист до Комітету прав людини ООН зі скаргою на табірні умови і з проханням надіслати представника тощо. Разом з іншими голодувала та вимагала надання статусу політв’язня; відмовлялась від тяжкої фізичної праці у 1975 році у зв’язку з Міжнародним роком жінок; голодувала на знак протесту через відмову в побаченні з рідними. Багато разів Ірині Калинець довелося зазнати жорстоких репресій з боку табірних властей.
На засланні Ірина Калинець перебувала у Читинській області разом з чоловіком. Звільнена у 1981 році.
Калинець Ірина (1940—2012): [Біографія, твори] // 1576: Бібліотека українського світу: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://goo.gl/nI6AnU
Палажій Галина. «Ми ще живі, коли нас хтось кохає, коли на вічну пам’ять споминає», — Ірина Калинець. 6 грудня вечір пам’яті Ірини Калинець // ZIK. — 2015. — 7 грудня. Режим доступу: https://goo.gl/nAR9HZ
Терещук Галина. Зібрання творів Ірини Калинець: 10 томів для роздумів // Радіо Свобода. — 2012. — 6 грудня. Режим доступу: https://goo.gl/W0epRh
Легін Софія. Спогад про Ірину Калинець // Фотографії Старого Львова: [Інтернет-ресурс]. — 2015. — 14 грудня. Режим доступу: https://goo.gl/4pdv2Q
Калинець Ігор. Про 10 діб арешту Ірини Калинець: [Відео]. Режим доступу: https://goo.gl/nqA6I3
Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.
Інженера Олеся Сергієнка заарештували за «антирадянську агітацію та пропаганду» і ув’язнили на 7 років таборів та 3 роки заслання. Відбував покарання у таборі суворого режиму ВС-389/36 у селищі Кучино Чусовського району на сході Пермського краю.
За участь в акціях протесту в таборі був ув’язнений іще на три роки. Покарання відбував у Володимирському централі. У цей час його матір Оксана Мешко розгорнула кампанію на захист сина. Вона була однією із засновниць Української Гальсінської групи, а після арешту Миколи Руденка виконувала обов’язки її керівника.
У січні 1977 року Сергієнка повернули етапом до Кучина, де він захворів на бронхіт. Є свідчення, що оперативниця з Києва під виглядом медсестри зробила хворому небезпечне щеплення. Оксана Мешко досі намагалася звільнити сина, але зазнавала переслідувань. У 1980 році її помістили у психлікарню на 75 діб, визнали осудною і заарештували.
Різдвяного вечора 1981 року Київський міський суд виніс 76-річній жінці вирок за статтею 62 ч. 1 Карного кодексу УРСР — «антирадянська агітація і пропаганда» — та засудив до 6 місяців ув’язнення і 5 років заслання. Оксану Мешко етапували до місця позбавлення волі протягом 108 діб.
У жовтні 1981 року Олесь Сергієнко повернувся до Києва. За півроку поїхав до Хабаровського краю навідати матір, яку привозили на обстеження до лікарні (відвідати її у закритій зоні в Аяні було неможливо).
Після звільнення Оксана Мешко й Олесь Сергієнко продовжували громадську діяльність.
Овсієнко Василь. Сергієнко Олесь (Олександр) Федорович // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. — 2007. — 15 липня. Режим доступу: https://goo.gl/7J3NMB