Розкажи все
- Автор: Паланик Чак
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-2285-1
- Переводчик: А. О. Івахненко
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Розкажи все». Краткое содержание книги:
Кетрін Кентон — актриса, ветеран Голлівуду, шлюбних церемоній та косметологічних операцій. Гейзі Куґан — вже не молода жінка, яка роками працює на міс Кентон. Але вона не прислуга, її мета полягає в іншому, а саме, як вона про себе каже, «довести до ладу весь хаос, який створює міс Кеті, поступово довести до дисциплінованості її легендарні артистичні примхи». Саме Гейзі Куґан має розказати все...
Міс Кеті стала зразком, який створила я. Вона ілюструє вибір. Який ми маємо зробити — між створенням враження дуже моложавої похилої людини, яка добре збереглася, та удаванням дуже деградованої, зіпсованої молодої людини.
І якийсь важко дихаючий, причепливий, кароокий самець не буде відволікати мене від роботи. Я не для того важко працювала все життя, створюючи пам’ятник, на який тупі хлопчиська будуть мочитися і який вони намагатимуться скинути своїми брудними рученьками.
Таксі робить коротку зупинку біля газетного кіоску на розі, щоб купити сигарети. Аспірин. Ментолову жуйку.
У той самий момент годинник біля ліжка показує четверту годину, і будильник починає дзижчати. Довга рука кінозірки витягується, пальці шукають кнопку, зап’ястя і передпліччя стукають золотими браслетами й амулетами.
Біля узбіччя на вулиці перед таунхаусом я даю водію таксі двадцятидоларову купюру.
У середині будильник не заспокоюється, дзижчить і дзижчить, поки моя власна рука не з’являється в кадрі і не натискає на кнопку, припиняючи шум. Окрім перуки й білого соболя я принесла вечірню сукню, корсаж, туфлі. Я наповнила льодом відерко й принесла чисті рушники та пляшку охолодженого етилового спирту — все таке чисте й навіть стерильне, наче я стою навколішках біля ліжка, готуючись прийняти новонародженого.
Мої пальці тримають кубик льоду, втираючи його повільними рухами у шкіру під одним фіалковим оком, щоб змусити в’ялу шкіру міс Кеті підтягнутися. Лід нашвидку проходить по лобі міс Кеті, розгладжуючи зморшки. Тала вода насичує шкіру її щік, і на них з’являється рум’янець. Холод зменшує складки на її шиї, підтягує шкіру на лінії щелепи.
Наша підготовка до вечора, весь її відпочинок і моя робота — стільки ж метушні й поту, скільки міс Кеті вклала б у будь-які кінопроби чи прослуховування.
Однією рукою я промокаю талу воду. Прикладаю до її обличчя кульки вати, закурені в холодний етиловий спирт, щоб зменшити пори. Тепер її шкіра виглядає такою ж щільною, як і соболина шуба, яку зберігали в холодильнику. Колись усі хутрові звірі у світі жили в жаху перед Кетрін Кентон. Як Роз Рассел чи Бетті Гаттон[96] — якщо міс Кеті приймала рішення одягнути шубу з червоного горностая чи капелюшок, прибраний пір’ям пелікана, жоден горностай чи морський птах не могли почуватися у безпеці. Одного фото з її прибуття на обід на честь отримання нагороди чи прем’єри було достатньо, щоб більшість звірів потрапили до Червоної книги.
Ця жінка — Покагонтас. Вона Афіна та Гера. У цьому неохайному, неприбраному ліжку лежить, заплющивши очі, Джульєтта Капулетті. Бланш Дюбуа. Скарлетт О’Гара. За допомогою помади та підводки для очей я приймаю Офелію. Марі-Антуанетт. За той час, що велика стрілка годинника робить коло на циферблаті, я надаю форми Лукреції Борджіа. Формуючись під торканнями моїх пальців, дотиків основи та рум’ян, виникає Іокаста. Тут лежить леді Віндермеєр[97]. Розплющує очі Клеопатра. Діставши плоть і посмішку, спускає свої скульптурні ноги з ліжка — Єлена Троянська. Позіхає та потягується — кожна красива жінка за всю історію людства.
Моя професія не є професією художника, хірурга чи скульптора, але я виконую їхні обов’язки. Моя професія зветься — Пігмаліон.
Коли годинник показує сьому, я затягую своє створіння паском, зашнуровую її корсет. Вона знизує плечима, і сукня опиняється на талії, а руки допомагають спідницям спуститися донизу.
Ручкою довгого та вузького гребінця я чіпляю її сиве волосся й підгортаю його під краї її золотаво-каштанової перуки, коли міс Кеті каже:
— Тихо.
Вона різко підіймає фіалкові очі, дивиться на годинник і каже:
— Ти не чула — зараз хтось подзвонив у двері?
Усе ще прибираючи волосся, я хитаю головою — ні.
Коли на годиннику восьма, вона засовує ноги в туфлі. Білий соболь накинутий на плечі. Її орхідеї все ще прохолодні від морозильної камери — вона тримає їх на колінах, сидячи на верхній сходинці, дивлячись у фойє, на вхідні двері. Одна діамантова сережка висувається вперед, вона нахилила голову набік, намагаючись почути кроки на ґанку. Чи глухий стукіт затягнутої в рукавичку чоловічої руки, чи звук дзвоника.
96
Роз Рассел, Бетті Гаттон — американські акторки.
97
Леді Віндермеєр — героїня роману Оскара Вайлда «Шанувальник леді Віндермеєр».