Робін Гуд
- Автор: Макспедден Джон, Вилсон Чарльз
- Год: 1969
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Переводчик: Юрий Юра
- Жанр: Детские и приключения
Электронная книга - «Робін Гуд». Краткое содержание книги:
Три зміни доброго одягу?! Тоді я з радістю піду до вас на службу, бо мені вже набридло світити голою спиною.
По цій мові Рейнольд обернувся до натовпу й вигукнув:
Чуєте, добрі люди, я став на службу до шерифа і вже не потребую тієї пари бичків, що належать мені як приз! Візьміть їх собі та побенкетуйте на здоров'ячко!
Натовп закричав ще веселіше, в повітря полетіли шапки. Давно вже не бачив Ноттінгем такої популярної людини, яким став цього дня жебрак Рейнольд Грінліф.
Тепер, напевне, ви вже й самі здогадались, хто насправді прибрав ім'я Рейнольда Грінліфа; отже навряд чи є потреба вам розтлумачувати, що то був ніхто інший, як Маленький Джон. Він пішов у дім шерифа і вступив до нього на службу. Проте для шерифа це був нещасливий день, бо Маленький Джон хитро підморгнув оком і стиха промовив сам до себе: «Клянусь, я буду найгіршим слугою, якого він будь-коли мав».
Минуло два дні. Маленький Джон і справді не виявляв особливої старанності на службі у шерифа. Зате він вимагав найкращих страв і найкращого вина, які їв та пив сам шериф, доводячи цим економа до шаленого гніву. Проте не тільки за його стрілецьку майстерність, але й за те, що він блискуче провчав у чесних поєдинках заздрісних слуг, шериф дуже цінував Маленького Джона і всім говорив, що візьме його з собою на перше ж полювання.
Та ось настав день бенкету для різників, про який ми дещо вже чули. Бенкетний зал був не в головному будинкові, а тільки сполучався з ним коридором. Всі слуги просто збилися з ніг, готуючись до зустрічі гостей, і тільки Маленький Джон цілісінький день вилежувався на постелі. Він зволив підвестися аж тоді, коли званий обід майже кінчався, бажаючи сам подивитись на шерифових гостей, прихопив тацю з вином і поплентався разом з іншими слугами до зали. Та поки він ніс те вино коридором, мабуть, чимало його вилилось у власну горлянку Джона.
Чи сподівався ж він, заходячи до бенкетної зали, побачити там Робіна Гуда! Можете собі уявити, як здивувалися ці два хоробрі чоловіки, зустрівшись у такій дивній компанії. Проте, як ми знаємо, вони нічим не виявили своїх почуттів і лиш домовилися зустрітися віч-на-віч того ж таки вечора. Тим часом бундючний шериф і гадки не мав про те, що він прихистив у себе під дахом двох найголовніших розбійників усієї округи.
Коли бенкет закінчився і почало смеркати, Маленький Джон раптом відчув у животі млість, яка нагадала, що він зранку нічого не їв. Джон подався в комору пошукати чогось їстівного. Але там, замикаючи на ніч засіки, товкся гладкий економ.
Любий пане економе, — звернувся до нього Маленький Джон, — дайте мені пообідати, бо Грінліф не звичний так довго поститись.
Економ спідлоба зиркнув на Джона і забряжчав ключа ми, що висіли в нього на поясі.
Забирайся геть, лежебоко, — відказав він спроквола, — сьогодні вже пізно говорити про їжу. І знай, ледацюго, аж поки заробиш, я не дам тобі ані крихти м'яса. Якщо тобі голод тітка, то можеш іще вилежуватися з своїм апетитом.
Ну, ти, обережніше з моїм апетитом! — гримнув Маленький Джон. — Сам он викохав таке барило, що здору з нього вистачило б найбільшому ведмедеві на всю зимову сплячку. А мій шлунок вимагає їжі, і він її матиме!
По цій мові Маленький Джон відштовхнув економа убік і шарпонув двері. Однак вони виявились міцно замкненими. Економ уїдливо захихикав і знов забрязкотів ключами.
Це остаточно вивело Маленького Джона з терпіння, і він, мов довбнею, торохнув своїм важчезним кулаком по дверях, вибивши діру, в яку б легко пролізла будь-чия рука. Нагнувшись, Маленький Джон припав очима до дірки, аби розгледіти Що там їстівне лежить скраєчку, коли йому на голову звалився несподіваний удар: то економ з розмаху брязнув його в'язкою ключів, а потім, забувши про власну поважність, пішов витанцьовувати навколо нього, гатячи ключами по голові, від чого в Малого Джона аж у вухах задзвеніло. Маленький Джон рвучко обернувся до економа й відповів йому таким стусаном, що бідолашний товстун так і покотився.
Лежи там, поки оговтаєшся та зможеш добратись до ліжка, — промовив Маленький Джон. — А я тим часом подбаю про свій обід.
Він безцеремонно виламав двері комори й витяг на світ божий оленячий паштет та холодного печеного фазана, — дуже спокусливі речі для голодної людини. Розклавши зручно страви на полиці, Маленький Джон з апетитом заходився уминати їх, запиваючи кожен кусень вином.
В цей час на кухні поруч порався кухар шерифа — людина винятково хоробра и сильна. Він почув шум та сум'яття біля комори і прибіг поглянути, що там робиться. Маленький Джон сидів на лаві і з насолодою їв, наче за себе кидав, а економ, скулившись, лежав під столом, мов купа ганчір'я.