Криміналістика
- Автор: Кофанов А. В., Кобилянський О. Л.
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: право
Электронная книга - «Криміналістика». Краткое содержание книги:
Навчальний посібник розрахований на студентів, слухачів, курсантів, магістрів, ад’юнктів, професорсько-викладацький склад вищих юридичних закладів системи Міністерства освіти і науки України та Міністерства внутрішніх справ України, співробітників правоохоронних органів, суду, адвокатури.
Панорамна фотозйомка — метод одержання фотографічного знімка із зміною звичайного співвідношення між сторонами фотографічного кадру за рахунок збільшення його в довжину. Панорамна фотозйомка полягає в тому, що об’єкт фотографують частинами так, щоб кожний наступний кадр був продовженням попереднього. Виділяють кругову (горизонтальну, вертикальну і східчасту) і лінійну панораму.
Вимірювальна фотографія являє собою сукупність спеціальних методів зйомки для одержання фотознімків, за якими визначають дійсні розміри зображених на них предметів та відстань між ними. Виділяють перспективно-горизонтальний метод зйомки з лінійним або квадратним масштабом, перспективно-похилий метод, і планову зйомку з лінійним масштабом.
Впізнавальна (сигналетична) фотографія призначена для фіксації зовнішності злочинців з метою їх впізнання, розшуку та реєстрації, а також для упізнання трупів. Для кримінальної реєстрації виготовляють серію знімків, фотографуючи особу в анфас, правий профіль, 3/4 оберту голови праворуч та у повний зріст. При впізнавальній зйомці трупів обов’язкова зйомка в анфас, правий і лівий профіль і 3/4 оберту голови в обидва боки.
Стереофотографія дозволяє одержувати об’ємні зображення обстановки для детального вивчення місць подій і предметів — речових доказів при експертному дослідженні. Стереозйомку проводять за допомогою спеціальних фотокамер або звичайних малоформатних зі стереонасадкою або пристосуваннями для стереозйомки. Об’ємні зображення одержують, розглядаючи два знімки (стереопару) у спеціальному приладі — стереоскопі.
Репродукційна фотографія — це відтворення фотографічним шляхом документів, малюнків, схем, фотознімків, рукописних і машинописних текстів та інших плоских об’єктів для фіксації їх зовнішнього вигляду і змісту, розмноження у дійсному масштабі, зі зменшенням чи збільшенням.
Макрофотографія — спеціальний метод зйомки для одержання зображення дрібних предметів в більш великому, ніж при звичайній зйомці масштабі. Межами макрофотографії прийнято вважати масштаби зображень від 1:10 до 20:1.
Мікрофотографія — метод дослідження об’єктів і слідів, невидимих неозброєним оком за допомогою оптичної системи мікроскопа. Метод дозволяє виявляти, порівнювати і зіставляти дрібні деталі об’єкта, вивчати тонку структуру матеріалів і речовин.
Контрастуюча фотографія — це сукупність методів дослідження, результатом яких є фотографічне зображення зі зміненими по відношенню до об’єкту характеристиками яскравості. У криміналістиці і судовій експертизі її застосовують для виявлення слідів, відновлення змісту документів, встановлення факту внесення змін до їх змісту.
Кольоророздільна фотографія являє собою метод зйомки, що дозволяє перетворювати колірні відтінки досліджуваного об’єкта у розходження яскравості або оптичної щільності. За її допомогою виявляють слабопомітні пофарбовані сліди і записи в документах, роздільно сприймають корисні деталі за рахунок ослаблення забарвлення фону та інших перешкод, виявляють розходження у забарвленні окремих деталей.
Ультрафіолетова фотографія — це сукупність методів одержання зображень в УФ-ділянці спектра з метою виявлення особливостей об’єктів, що не сприймаються зором. Її застосовують для виявлення біологічних слідів і паливно-мастильних матеріалів, встановлення розходжень властивостей чорнил, паперу, згаслих текстів та у інших випадках.
Інфрачервона фотографія — це сукупність методів одержання зображень в ІЧ-ділянці спектра з метою виявлення особливостей об’єктів, що не сприймаються зором. Її застосовують для встановлення дописок, виправлень у документах, відновлення згаслих, витравлених записів тощо.
7. Поняття, система та завдання судового відеозапису
Судовий відеозапис — це система наукових положень, технічних засобів, методів і прийомів, що використовуються при виготовленні, демонстрації і збереженні відеофільмів з метою попередження, виявлення, розслідування, розкриття злочинів та розгляду кримінальних справ у суді.
Основу судового відеозапису складають засоби і методи традиційного відеозапису, науково обґрунтовані положення, накопичений та систематизований досвід його застосування у криміналістиці.
Система криміналістичного відеозапису включає в себе:
— наукові основи;
— технічні засоби;
— зображувальні засоби і операторські прийоми;
— тактику і методику застосування відеозапису при проведенні окремих слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.
Наукові положення судового відеозапису формуються на основі природничо-наукових і технічних принципів фіксації візуальної та звукової інформації на магнітних і оптичних носіях. Застосування даних технічних засобів повинно ґрунтуватися на суворій їх відповідності нормам і вимогам кримінально-процесуального законодавства та особливостям роботи із судовими доказами, фіксації візуальної і звукової інформації динамічного характеру на магнітних чи оптичних носіях.
Технічними засобами відеозапису є сукупність знімальної, відтворюючої і проекційної апаратури, носії інформації (магнітні, оптичні, електронні), приналежності, необхідні для виготовлення і демонстрації відеофільмів, комп’ютерна техніка і програмне забезпечення, призначене для проведення досліджень відеоматеріалів, створення електронних відеофонотек на оптичних носіях інформації та ведення різних обліків. Як технічні засоби відеозапису використовується сучасна, переважно портативна записуюча апаратура.
Зображувальні засоби і операторські прийоми судового відеозапису являють собою низку правил і рекомендацій, що передбачають застосування технічних засобів з метою одержання максимально можливого об’єму інформації та виготовлення відеофільмів по розслідуваній справі.
До зображувальних засобів відеозапису, за аналогією з фотографією, можна віднести лінійну композицію, перспективу, тональність зображення і освітлення.
Операторські прийоми (статичний кадр, вертикальне і горизонтальне панорамування, «наїзд», «від’їзд» та ін.) і спеціальні прийоми (прискорена і уповільнена зйомка) зйомки необхідні у судовому відеозапису для досягнення ілюстративного ефекту фіксації хода і результатів слідчих дій у динаміці їх розвитку.
Значення судового відеозапису полягає у властивих йому можливостях фіксації подій і об’єктів в динаміці, що дозволяє успішно вирішувати досить складні завдання:
— фіксацію з документальною точністю матеріальної обстановки і розслідуваних подій в їх розвитку, зміні;
— збереження зафіксованої інформації та її оцінка у будь-який момент досудового слідства і судового розгляду;
— ведення криміналістичних обліків та автоматизованої інформаційно-пошукової системи в електронному вигляді;
— реєстрація малодоступних людському сприйняттю швидкоплинних процесів і подальше детальне їх вивчення, як у цілому, так і за окремими періодами;
— попереднє і експертне дослідження різних матеріальних слідів і об’єктів, у тому числі речових доказів;
— точне встановлення часу, протягом якого відбувалася зафіксована подія;
— наукова організація праці слідчих, експертів, суддів.
Судовий відеозапис поділяється на:
— оперативну (фіксуючу);
— дослідницьку (експертну) зйомку.