Від диктатури до демократії
- Автор: Шарп Джин
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Переводчик: Мар’яна Шипош
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Від диктатури до демократії». Краткое содержание книги:
Розділ шостий
ПОТРЕБА СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ
Кампанії політичного спротиву можуть розпочинатися в різний спосіб. У минулому вони майже завжди були незапланованими і, по суті, випадковими. Конкретні вияви невдоволення, що раніше слугували поштовхом до початку таких дій, суттєво різнилися між собою. Однак часто приводом ставали нові прояви жорстокості режиму, нова репресивна політика чи порядки, ув’язнення або вбивства шанованих у суспільстві осіб, скорочення продовольчих запасів, зневага до віросповідань або річниця важливої події. Спровокований диктатурою розлючений народ одразу розпочинав масове повстання, не замислюючись над наслідками, або ж окремі сміливці чи невеликі групи осіб вдавалися до дій, що отримували масову підтримку. Дехто приєднувався до боротьби, мотивуючи свою участь пережитою несправедливістю. Часом конкретний заклик до спротиву з боку окремих осіб чи невеликих груп спричиняв неочікувану ланцюгову реакцію.
Проте, незважаючи на деякі позитивні моменти, спонтанність мала свої недоліки. Часто учасники стихійних виступів не були спроможні запобігти жорстокості диктатури. Як наслідок — страждання продовжувалися, а рух опору згасав. Іноді через брак попереднього планування з боку демократів життєво важливі рішення приймалися випадково, що мало руйнівні наслідки. Навіть у разі розпаду деспотичної системи відсутність плану подальшого переходу до демократії призводила до виникнення нової диктатури.
Реалістичне планування
Стихійні народні виступи проти диктаторських режимів, без сумніву, виникатимуть і в майбутньому. Однак уже тепер можна спрогнозувати найбільш ефективні шляхи повалення диктатури, оцінивши політичну ситуацію і зрілість народного духу, та обрати спосіб, у який розпочати кампанію. За таких обставин вибір ефективних шляхів досягнення свободи вимагає дуже ретельного аналізу ситуації і потенційних можливостей народу на основі реалістичної оцінки. Щоб чогось досягти, треба діяти за заздалегідь складеним продуманим планом. Чим важливіша мета або чим серйознішими можуть бути наслідки, тим більш значущою є потреба планування. Стратегічне планування підвищує ймовірність того, що всі доступні ресурси будуть мобілізовані та використані якнайефективніше. Це особливо стосується демократичного руху, який бореться проти могутньої диктатури, адже його матеріальні ресурси обмежені, а прихильники перебувають в небезпеці. Диктатура ж, навпаки, має доступ до значних матеріальних ресурсів, характеризується організаційною міццю і здатністю до жорстоких дій.
«Вироблення стратегії» означає вибір такого способу дії, який, найбільш імовірно, призведе до зміни ситуації на бажану, що у межах цього дослідження означає перехід від диктатури до майбутньої демократичної системи. План досягнення цієї мети зазвичай передбачає поетапну серію кампаній та інших організаційних заходів, спрямованих на зміцнення духу пригнобленого населення і суспільства та послаблення диктатури. Зауважимо, що метою є не просто знищити існуючий режим, а ще й натомість встановити демократичний. Генеральна стратегія, що зводиться лише до повалення ворожого режиму, загрожує появою нового тирана.
Перешкоди плануванню
Деякі прихильники визвольного руху з різних куточків світу недостатньо серйозно сприймають проблему вибору шляхів досягнення свободи і не часто усвідомлюють важливість стратегічного планування.
Чому ті, хто прагне здобути для свого народу політичну свободу, так рідко розробляють всеохоплюючий стратегічний план досягнення цієї мети? На жаль, часто більшість представників демократичної опозиції не бачать потреби у стратегічному плануванні лише через те, що не звикли мислити стратегічно і не мають для цього достатньо навичок. Це складне завдання. Переобтяжені терміновими обов’язками лідери руху опору, постійно живучи за умов режиму гноблення, часто просто не мають нагоди або часу, щоб розвивати навики стратегічного мислення.
Натомість, вони зазвичай лише реагують на певні кроки, до яких вдається диктатура. Таким чином, опозиція завжди змушена захищатися, намагаючись зберегти обмежені права та свободи. У кращому випадку поширення диктаторського контролю вдається загальмувати або створити перешкоди новій політиці режиму.