Забуте вбивство

— Не думаю, щоб дитина була спроможна на це. Так могло статися тільки в тому випадку, якщо ти почула її за обставин глибокого потрясіння — а в такому разі ми знову повертаємося туди, де були. Стривай-но, я все зрозумів. Це лапи тобі приснилися. Ти побачила труп і почула слова, і ти була перелякана, а потім тобі наснився кошмарний сон, і в тому сні були мавпячі лапи — можливо, ти дуже боялася мавп.

У погляді Ґвенди був сумнів, а проте вона повільно мовила:

— Думаю, могло бути й так…

— Я хотів би, щоб ти пригадала більше… Спускайся сюди, у хол. Заплющ очі. Думай… Тобі більше нічого не пригадалося?

— Ні, не пригадалося, Джайлзе… Що більше я думаю, то далі все це відходить… Тобто я починаю тепер сумніватися, чи я взагалі щось бачила. Можливо, того вечора в театрі я просто пережила тимчасове затьмарення свідомості або щось таке.

— Ні. До того затьмарення свідомості щось спричинилося. Міс Марпл теж так думає. А що ти скажеш про «Гелену»? Безперечно, ти щось пам'ятаєш про Гелену.

— Я нічого не пам'ятаю. Тільки ім'я.

— Можливо навіть, ти його перекрутила.

— Ні, я нічого не перекрутила. То була Гелена.

Ґвенда здавалася впертою й переконаною.

— Але якщо ти так певна, що то була Гелена, то мусиш щось знати про неї, — слушно припустив Джайлз. — Ти знала її добре? Вона тут мешкала? Чи лише приїхала сюди в гості?

— Я тобі сказала, що не знаю.

Ґвенда почала здаватися напруженою й роздратованою.

Джайлз спробував інший підхід.

— А кого ще ти могла б пригадати? Свого батька?

— Ні. Тобто я не знаю. Я, звичайно, щодня бачила його фотографію. Тітка Елісон мала звичку казати мені: «Це твій тато». Але я не пам'ятаю, щоб він був тут, у цьому будинку.

— А ти не могла б пригадати якихось слуг, няньок абощо?

— Ні, ні. Чим напруженіше я намагаюся когось пригадати, тим більше все перетворюється на білу пляму. Те, що я знаю, перебуває десь на самому дні моєї підсвідомості — як намагання підійти до цих дверей. Я не пригадала, що там були двері. Можливо, якщо ти перестанеш так наполегливо мене сіпати, Джайлзе, я зможу пригадати щось іще. Але свідомі спроби пригадати щось приречені на невдачу. Це було так давно.

— Я не думаю, що вони приречені на повну невдачу — навіть стара міс Марпл так не думає.

— Вона не підказала нам, що тут можна було б зробити, — промовила Ґвенда. — Але я певна, якісь ідеї в неї були, я це зрозуміла з того, як блищали її очі. Цікаво, що вона робила б на нашому місці?

— Навряд чи вона придумала б щось таке, чого ми не могли б придумати, — розважливо сказав Джайлз. — Нам слід припинити снувати спекулятивні здогади, Ґвендо, і спробувати систематично розглянути відомі нам факти. Я вже дещо зробив — переглянув у парафіяльному реєстрі списки смертей. Серед небіжчиків немає жінки на ім'я Гелена відповідного віку. Власне, за той період, який я переглянув, узагалі не померла жодна з Гелен, за винятком такої собі Гелени Паґ, віком дев'яносто чотири роки. Тепер ми повинні вигадати якийсь інший практичний підхід. Якщо твій батько та, імовірно, твоя мачуха мешкали в цьому домі, то вони мусили або купити його, або взяти в оренду.