Забуте вбивство

— Як ото спроба отруїти мене бренді.

— Ви становили велику небезпеку для нього, ви і Джайлз. На ваше щастя, ви жодного разу не розповіли йому про те, що ваша пам'ять вберегла видіння мертвої Гелени, яка лежить у холі. Він не знав, що має свідка.

— А телефонні дзвінки Фейнові й Ефліку? — запитав Джайлз. — Це він їм телефонував?

— Так. У випадку розслідування щодо отруєного бренді вони обидва потрапили б під підозру, а якби Джекі Ефлік приїхав у своїй машині сам-один, то на нього можна було б навісити й убивство Лілі. Фейн, безперечно, знайшов би алібі.

— І, схоже, він мене любив, — сказала Ґвенда. — Маленька Ґвенні.

— Йому треба було грати свою роль, — сказала міс Марпл. — Ви тільки уявіть собі, що це означало для нього. Після вісімнадцяти років з'являєтеся ви і Джайлз, ставите запитання, колупаєтеся в його минулому, намагаєтеся розбудити вбивство, яке здавалося йому давно мертвим, але з'ясувалося, що воно тільки спить… Убивство в ретроспективі… Будити його надзвичайно небезпечно, мої любі. Я дуже тривожилася за вас.

— Бідолашна місіс Кокер, — сказала Ґвенда. — Їй лише чудом пощастило врятуватися. Я рада, що з нею буде все гаразд. Як ти думаєш, вона повернеться до нас, Джайлзе? Після всього цього?

— Вона повернеться, якщо дитяча кімната недовго буде порожньою, — серйозно відповів Джайлз.

Ґвенда зашарілася, а міс Марпл слабко усміхнулася й подивилася кудись у далечінь, понад будівлями Торкі.

— Як дивно, що все сталося так, як сталося, — замислено проказала Ґвенда. — Те, що я натягла хірургічні рукавички, те, що подивилася на них і що в ту мить він увійшов у хол і сказав слова, такі схожі на ті давні. «Обличчя…», а потім: «Я засліплений…»