Лабіринт біля моря

Ця легенда — грецька, антикритська, і як усе, що є лиш анти — кривдна. Прецінь Мінос навіть у еллінській традиції був символом справедливості, а не жорстокості, і після смерті боги зробили його одним із суддів у похмурій країні Гадесу.

У критській іконографії немає зображення Мінотавра, натомість бик — всюдисущий, але він ніколи не зображений як зловісна потвора, навпаки, радше як жертва (на славетному саркофагу з Агія Тріада), чи тварина, яка бере участь у забавах, ігрищах і святах (фреска в кноському палаці з безкровною тавромахією).

Грецьке мистецтво також не зображує Мінотавра у відразливій чи збуджуючій страх і жах постаті. Добре пам’ятаю чудову чорнофігурну амфору в аттичному стилі, де зображена нерівна боротьба Тезея зі звіром: легка перемога людини. Мінотавр стоїть навколішки. Тезей обіймає лівою рукою, жестом борця, шию противника, а правою встромляє йому в шию короткий меч. Мінотавр прекрасний і беззахисний. У нього зграбне тіло юнака з головою бика. З його шиї на землю стікає струмінь крові.

Бідний Мінотавр! Від раннього дитинства я більше співчував йому, ніж Тезеєві, Дедалові чи іншим спритникам. Коли батько вперше розповів мені цю казку, я відчув болісний спазм у серці й співчуття до напівтварини-напівлюдини, обплутаної лабіринтом і чужою собі людською історією, сповненою підступів і сокир.

Причиною для цього, мабуть, став Мацюсь, мій приватний Мінотавр, який мешкав під сходами, що вели до пивниці, і якому я складав пожертви з ласощів, пожертви моєї вгамованої пристрасті до солодкого — шоколадки й цукерки, невідпорні, як процесії та калатання у дзвони. Задля нього я мусив подолати суворе батьківське табу, заборону водилися з тваринами — носіями різних вірусів, хоча прецінь більшою хворобою, ба навіть каліцтвом є тамування вкоріненого у нас від часів палеоліту відчуття шани й капітуляції перед волею невідомого. Мацюсеві я завдячую тим, що пізніше читання містиків не було для мене зовсім незрозумілим; він був для мене недоступним, наповненим іншим життям, рідко відповідав мурчанням на мої любовні літанії, на мої вибухові акти поклоніння, байдуже дивлячись на мене з висот своєї котячої божественності.