Рівняння Максвелла
- Автор: Днепров Анатолий Петрович
- Год: 1962
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Г. Ф. Ляшко
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Рівняння Максвелла». Краткое содержание книги:
В цій книжці вміщено два твори письменника.
«Рівняння Максвелла» — науково-фантастичні повість про те, як фашистські недобитки Західної Німеччини, використовуючи видатні досягнення сучасної науки і техніки, перетворюють людей на безвільних рабів. Колишній гітлерівський кат організовує незвичайний лічильно-обчислювальний центр, де функції кібернетичних машин виконують люди. Злочинці прирікають нещасних обчислювачів на страшну смерть в будинку для божевільних.
В оповіданні «Електронний молот» змальовується доля визначного наукового відкриття, яке палії війни намагаються використати на шкоду людині. Читач знайде в оповіданні також цікаві міркування про можливості створення гамма-мікроскопа.
Міркуючи над цією практичною проблемою, від розв'язання якої залежала доля всього мого плану, я ладен був кусати самого себе, розбити голову об стіл, як той обчислювач у стані відчаю. Я гарячково обмірковував, як виготовити опір заданої величини і досить високої точності, але нічого не міг придумати. Почуття безсилля перед розв'язанням задачі доводило мене до страшенного розпачу, хоч мені весь час здавалося, що розв'язання десь дуже близько.
Я люто стискав голову руками і готовий був завити нелюдським голосом. Раптом мій погляд упав на чорний бокал з пластмаси, що стояв на краю письмового стола. В бокалі були олівці. Десять олівців, усі різного кольору і різного призначення. Не роздумуючи, я схопив перший-ліпший і, покрутивши його перед очима, прочитав: «2Б». Це означало, що він дуже м'який. Грифель м'якого олівця містить велику кількість графіту, який добре проводить електрику. Потім я знайшов олівці «3Б», «5Б», а далі пішли олівці серії «Н», тверді, спеціально для креслення під копірку. Я перебирав у руках олівці, і мій мозок працював гарячково. І раптом невідомо звідки я згадав питомий опір грифелів у олівцях. Олівець «5Н» має опір грифеля дві тисячі омів. За секунду я тримав у руках олівець «5Н». Розв'язки рівнянь Максвелла було знайдено не тільки математично, а й на практиці. З допомогою втиснутого в дерев'яну оправу грифеля я збирався розправитись із зграєю варварів.
Як це дивно! Які дивовижні відкриття робить математична наука! Спочатку довгий ланцюг спостережень, міркувань, аналізів, далі знову спостереження над реальною обстановкою, потім абстраговані обчислення, розв'язання рівнянь, виведених великим Максвеллом у минулому столітті, і внаслідок їх розв'язання точний математичний розрахунок, який показав, що для знищення фірми Крафтштудта потрібен… олівець «5Н»! Хіба не чудова наука теоретична фізика?!
Я стиснув у руках олівець, як найбільшу дорогоцінність, обережно, майже ніжно сховав його у кишеню і почав обмірковувати, як добути два куски проводу, щоб один приєднати до пластини конденсатора, другий — до батареї опалення в кутку кімнати, а між ними закріпити грифель.
Про це я думав не більш як хвилину. Я згадав настільну електричну лампу в палаті, де жив разом з усіма обчислювачами. Шнур до лампи був гнучким, а отже, багатожильним, його треба зрізати й розпустити на окремі жили. Довжина шнура близько півтора метра. Отже, з нього можна мати понад десять метрів тонкого дроту. Цього було цілком досить.
Свої розрахунки я закінчив у той момент, коли голос з репродуктора сповістив, що нам, тобто мені й усім «нормальним» обчислювачам, час іти обідати.
Я вийшов з своєї «камери» в коридор. Раптом попереду себе я побачив фігурку дівчини — тієї самої полохливої посильної, яка гірко заплакала, опинившись у моєму домі всупереч забороні шефа.
Я наздогнав її.
— Ви мені потрібні, — тихо сказав я.
Вона озирнулась, очі її застигли з жаху, коли вона побачила мене.
— То ви живі? — ледве ворушачи губами, вимовила вона. — В місті всі думають, що вас убито. І я так думала.
— Ви буваєте в місті?
— Так, майже щодня, але…
Я схопив маленьку ручку і міцно стиснув у своїй.
— Сьогодні ж сповістіть в університет, що я живий, що мене силою примушують працювати тут. Треба, щоб мені й моїм товаришам допомогли звідси вибратись.
— Що ви кажете? — злякано прошепотіла дівчина. — Якщо пан Крафтштудт дізнається, — а він неодмінно про все дізнається…
— Часто вас допитують?
— Допитуватимуть післязавтра.
— У вас попереду цілий день. Наберіться мужності. Від цього залежить життя багатьох людей.
Дівчина з силою вирвала свою руку і, кинувши на мене сповнений тривоги й болю погляд, зникла за дверима.
У палаті, де ми жили, настільною лампою ніхто не користувався. Вона стояла в кутку кімнати на високій тумбочці, запорошена, засиджена мухами. Шнур її був обкручений навколо підставки.
Рано-вранці, коли за розпорядком дня всі пішли вмиватись, я від'єднав од лампи шнур і заховав його в кишеню. Під час сніданку поклав у кишеню столовий ніж і, коли всі молились, подався в туалет. За кілька секунд Я зрізав з шнура ізоляцію й оголив десять тонких жил завдовжки півтора метра кожна. Потім акуратно розщепив олівець, вийняв грифель і одломив від нього три десятих частини, так що решта сім десятих частин мали потрібний мені опір. На кінцях грифеля я зробив невеликі канавки і обмотав навколо них тонкий дріт. Опір був готовий. Тепер лишалось тільки ввімкнути його між пластиною конденсатора і землею.