Вертиголов та інші політичні тварини. Антологія німецької літератури 90-х років XX ст.
- Автор: Ваховська Неля, Клаппер Денні
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Грані-Т
- ISBN: 978-966-465-353-1
- Переводчик: Олена Бєлозьорова
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Вертиголов та інші політичні тварини. Антологія німецької літератури 90-х років XX ст.». Краткое содержание книги:
«Мамо», — сказав я і вхопився — чорт, саме так це й було! — за її руку.
«Я не знаю, що це все значить, — відповіла вона, хитаючи головою. — Ми віддали себе в жертву заради людей. За цілком звичайних людей. Тому ми й герої».
«Герої», — повторив я глухо.
«Звісно, — сказала вона. — Таким героям, як ми, ні в чому розкаюватися».
Як тут можна було сперечатися? Скоро вони заговорять про свої подвиги. А я? Про які подвиги розказуватиму я? Я стою тут, маленький горніст Гонекера. Я врятував йому життя! Я придумав Провіщені мертвими довше живуть[17]! Але я ніколи не працював так віддано, із тим наївним захопленням років відбудови. Я не можу заявляти претензій на те, що пожертвував себе людям! І я не можу мріяти про соціалізм — якби вона знала про це, то я б вислухав, що вони були тоді зовсім іншими, не так зацикленими на споживанні…
Ми не зможемо говорити про це. Так само, як і про все інше.
«Ну, — сказала вона нарешті, — то дай подивитися!» Вона хотіла відкинути ковдру, та я її міцно тримав. Справжній син свого батька, я ховав свій пісюн, як Айслебен[18] червоний прапор. «Ого! — вигукнула вона. — Наш Пан Вразливий не хоче показувати своїй матері, де він поранився?»
Розумієте, містере Кітцельштайн, це цілком у її стилі. Коли я влаштовував їй очну ставку, давав їй подивитися, як у мене встало — то це я знову із цим бавився; якщо ж я не даю їй подивитися — то я Вразливий Пан. А за кожної зручної нагоди вона нападала на нього з дитячою присипкою. Звідки таке завзяття? Які глибинні джерела живлять цей потяг до дії?
«Мамо!» — попросив я і міцно тримав ковдру.
«Ну не будь таким. До того ж, я лікарка».
Оскільки я не відпускав, вона відкотила край ковдри, який вкривав ноги, і на її обличчі відбився неймовірний жах — неначе вона зробила страхітливу знахідку. Наче я сховав під ковдрою понівечений чи обвуглений труп або ще щось таке. Вона відпустила ковдру й заквапилася з кімнати. «Лікарю! Лікарю!» — почув я її крики в коридорі. Тоді я подивився сам.
Між моїми ногами лежало щось схоже на звіра, згорнуте клубком і мирне. То це..? Уявіть собі, Ви прокидаєтеся одного ранку й замість свого звичного гострячка знаходите між ногами найбільший член з усіх, які Ви досі бачили. Що тоді сталося б з Вами? У моїй голові блискавкою промайнули слова з промови Юти Мюлер: Неймовірне перетворення. Моя друга думка була про джинси, які я надів лише раз і які більше ніколи на мене не налізуть. Це більше не мій син! — німий докір моєї матері черговому лікареві, якого вона притягла до мого ліжка, щоб при ньому ще раз відкотити ковдру.
(…)
Чоловік прямував у ніч, чоловік зі своїм пенісом. (Як Ви розумієте, це я про себе). У мене був член, який заслуговував такої назви. Маленького горна вже не було. Йдучи, я зовсім по-новому відчував, якими важкими були мої яйця. Я більше не кидався в різні боки, наче стрибав по гарячій сковороді. Я відчував себе, свої яйця й землю під ногами. Вау! Це ж свята триєдність! Відтепер тільки так і не інакше. Тоді мені спало на думку подзвонити зателефонувати Богі й перекинутися з ним парою по-чоловічому жорстких фраз, шкода, що він був уже мертвий (занадто мертвий, щоб підійти до телефону, сказав би Раймонд Чендлер), до того ж, у мене не було його номера телефону.
17
Клаус із самого дитинства вигадував фрази, які могли би бути назвами газетних статей про нього, підписами до знімків тощо. — Прим. перекладачки.
18
Один із ідеологічних міфів НДР про місто, в якому під час націонал-соціалістичної диктатури герої-комуністи переховували червоний прапор, подарований німцям комуністами Кривого Рогу. — Прим. перекладачки.