Танці утрьох
- Автор: Медведєв Олександр
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 966-365-067-2
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Танці утрьох». Краткое содержание книги:
«Що ж, — подумав Кононов, — у відсутності спостережливості їй не дорікнеш».
— А чи добре ви пам’ятаєте вчорашній день?
— Аякже, — Силіна одразу зметикувала, куди хилить Кононов.
— Ви були вдома з дванадцятої до першої?
— Ні, але вже о пів на третю я прийшла.
— Що робив ваш чоловік у цей час?
Силіна насторожилася.
— Працював. Як завжди о цій порі.
— Де? — поцікавився Кононов, намагаючись поводитись якомога невимушеніше, щоб не викликати зайвої підозри.
— Удома, він збирає телефони з автоматичним визначником номера на замовлення для фірми, що ними торгує, — затарахкотіла Силіна. — Якщо хочете, можете оглянути його кімнату.
— З цікавістю, — Кононов встав і попрямував туди, куди вказувала господиня.
Невелика кімната правила за майстерню. На столах, укритих ворсистою тканиною, ніби на вітрині, лежали радіодеталі, плати, мікросхеми і паяльники.
— А хто ще був удома? — запитав Кононов.
— Моя дочка. Ви, здається, з нею вже говорили…
— Знаєте… Ці телефони напрочуд розумні, — Силіна взяла на себе роль гіда і пояснювала призначення апаратів. — Вони можуть самі визначати, з якого номера вам дзвонять, можуть, як будильник, щогодини дзеленчати, вигравати різні мелодії. Але найголовніше — завдяки їм я вже не скандалю з працівниками АТС: вони перестали надсилати нам квитанції за розмови, яких не було після того, як Дмитро підключив апарат, що веде облік кількості і тривалості розмов.
— А чи можу я глянути на ваш лічильник дзвінків?
— Звичайно, якщо вам цікаво…
Кононов у супроводі господарки повернувся в кімнату, де відбувалося чаювання. Він подумки дорікнув собі за неспостережливість — минулого разу він лише побіжно оглянув телефон, а даремно.
Чудо техніки, що виконує мільйон найрізноманітніших функцій, причаїлося в кутку тумбочки, застеленої серветкою з вишитими на ній котиками, — очевидно, витвором самої господарки. Скромних навичок Кононова, якому нечасто доводилося мати справу з подібними пристроями, усе-таки вистачило на те, щоб розібратися з автоматичним визначником номерів.
Але це далося йому не легко. Довелося кілька разів перечитати інструкцію (її дала послужлива господиня), щоб знайти потрібні коди. Сама ж Силіна стояла в Кононова за спиною і усім своїм виглядом показувала, що не вірить в успіх.
— Може, дочекаєтеся Дмитра? — запропонувала вона.
Але дана пропозиція суперечила планам Кононова.
Він уже шкодував, що не взяв із собою Пельша — той би за дві секунди розібрався в кодах… Нарешті, удача посміхнулася Кононову, і на зеленому табло висвітилися слова: «ЛІЧИЛЬНИК ДЗВІНКІВ». Доклавши чималих зусиль, Кононов добрався до дати 6 травня.
— Кому ваш чоловік з такою наполегливістю дзвонив цього дня?
— Це мій робочий, — відповіла Силіна, схилившись над телефоном.
Перегляд списку номерів не дав бажаних результатів: серед них не було потрібного. Складалося враження, що Силін справді не дзвонив у чергову частину.
Утім, він міг скористатися телефоном-автоматом на вулиці, що на розі будинку Рубіної. Але Аня стверджувала, що батько не виходив з квартири. Чому ж тоді Силін не розповів про свій чарівний телефон ще вчора, коли Кононов цікавився дзвінками вперше? Можливо, показання лічильника можна сфальсифікувати і Силін навмисно зволікав із зізнанням про наявність автомата?
Чим більше Кононов думав про це, тим менше вірив у те, що потайний алкоголік Силін, простий збирач телефонних апаратів, причетний до вбивства і перебуває у змові з Гретинським, естетом і манекенщиком.
— Ну, мені вже час, — мовив Кононов і попрямував до дверей.
— Було дуже приємно поспілкуватися, — з посмішкою, що претендує на привітність, сказала господарка.
Уже в передпокої, коли Кононов узувався, то запримітив, що Марія Іванівна, яка стояла поруч і підпирала масивним тілом одвірок, встигла непомітно зняти бігуді і вкласти волосся.
Після того, як двері за Кононовим зачинилися, йому здалося, що він заново народився — настільки приємно було залишити житло родини Силіних.
7 травня, 13.08
Вийшовши з будинку, Кононов одразу глянув на вікна квартири Рубіної: його цікавило, чи міг зловмисник проникнути у квартиру з даху? Необачно було б залишити поза увагою будь-який, навіть найменш вірогідний, елемент скоєння злочину.