Десяте Правило Чарівника, або Фантом
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Десяте Правило Чарівника, або Фантом». Краткое содержание книги:
І одного разу страшне дійсно сталося. Келен Амнелл, дружина легендарного Річарда Сайфера, лорда Рала, Шукача Істини, прокинулася, не пам'ятаючи нічого, крім свого імені.
Відтепер вона — найнебезпечніша з усіх людей, та, від кого залежить — бути чи не бути цьому світу. І щоб врятувати її і не допустити прийдешнього Хаосу, Мороку і Безумства, Річарду належить серед незліченних небезпек пізнати самі темні таємниці Десятого Правил Чарівника …
— Ми не станемо заподіювати шкоди Річарду Ралу, — вимовив він фальцетом, жартома заламуючи руки, натякаючи, мабуть на заяви, які колись вимовляла Юлія. — Джеган — той, хто його шукає, прагне його знищити, але не ми. Ми — ті, хто опанує силою Одена, і потім нагородить Річарда Рала тим, на що вистачить наших сил. Цього достатньо, щоб зберегти наші узи і захистити нас від соноходця.
Він припинив прикидатися жінкою.
— Як зворушлива ваша вірність і відданість лордові Ралу.
Він ударив кулаком по столу. Його обличчя налилося кров'ю від гніву.
— Ви що, дурні суки, дійсно вважали, що цей вигаданаий вами зв'язок з лордом ралом, може вберегти вас від біди?
Келен згадала, що Сестри говорили те ж саме, і тоді вона точно так само не могла цього зрозуміти. Що могло змусити Річарда Рала мати будь-які справи з цими злими жінками, тим більше, укласти з ними угоду? А раптом це правда? А раптом він насправді нічим не кращий за них?
І все-таки, у всьому цьому, була помітна одна нісенітниця. Вже якщо вони принесли йому свої клятви, то, навіщо їм знадобилося красти з його палацу шкатулки?
— Але магія уз… — Розчинився в тиші голос сестри Юлія.
Джеган встав — від цього руху в усіх трьох перехопило подих, і їх тремтіння посилилася. Келен була впевнена, що, будь у них така можливість, вони відступили б, принаймні, на крок, а може і більше.
Він похитав головою, немов не вірячи, що можна бути настільки неосвіченим, щоб не зрозуміти.
— Юлія, я знаходився в твоєму розумі, спостерігаючи всю сумну картину. Я був у ньому в той давній момент, коли ти зробила пропозицію Річарду Ралу. Я повинен сказати тобі, що насправді я не думав, що ти це робиш всерйоз. Мені було важко повірити, що ти виявишся настільки дурною, уявивши, що зможеш укласти таку угоду, яка дасть тобі свободу від мене.
— Але це повинно було подіяти.
— Ні, цього не могло статися жодним чином. Ця ідея просто абсурдна. Вам хотілося в неї повірити, і ви повірили.
— У той день Ви були в наших умах? — Запитала Сестра Цецилія. — Чому ж Ви дозволили нам повірити в успіх?
Погляд його чорнильних очей зупинився на ній.
— Хіба ви не пам'ятаєте те, що я говорив всім вам в самий перший раз, коли ви опинилися переді мною? Контроль, сказав я вам, важливіший, ніж вбивство. Я тоді сказав вам, що можу всіх вас шістьох вбити, але який мені від цього толк? Раз вже ви перебуваєте під моєю владою, ніякої небезпеки ви для мене не являєте, а прислужитися зможете багатьма способами. Ні, звичайно, ви цього не пам'ятаєте, тому що замість цього вам хотілося вважати себе досить розумними, щоб зіграти зі мною жарт, представивши поняття уз по-своєму — хитромудро і нелогічно. Ви вважали себе занадто розумними, щоб виявитися обдуреними, і тому ви знову стоїте тут переді мною, бо не змогли позбутися моєї влади.
— І, тим не менше, Ви так запросто дозволили нам… робити нашу справу? — запитала Сестра Цецилія.
Джеган знизав плечима, і вийшов з-за столу.
— Я міг зупинити вас в будь-який момент, за своїм бажанням. Я знав, що ви у мене в кулаці. Але що б я тоді отримав? Всього лише декількох Сестер Тьми, яких у мене вже й без того було чимало — хоча тепер їх чисельність серйозно зменшилася. — Він нахилився до них. — Ваш рід має схильність частенько помирати в ім'я і за наказом Братства Ордена.
— Але у вашому випадку, — сказав Джеган, випрямляючись, — я отримав дещо дуже цікаве. У мене були Сестри Тьми, які щось могли. — Він постукав товстим пальцем по верхівці голови. — Які будували далекосяжні плани і знали, як їх виконати. Ви провели життя, набираючись досвіду з бібліотек у Палаці Пророків, в цих сховищах були тисячі нині зниклих книг. Якою б маячнею ні виявлялися іноді ваші плани — свідченням тому є ваше нинішнє становище — вони не мають відношення до тих знань, які ви накопичували протягом багатьох десятиліть свого навчання, і це також не означає, що всі ваші плани були нездійсненні.
— Так Ви весь цей час знали про наші плани? З самого дня присяги Річарду Ралу?
Джеган вп'явся поглядом в Сестру Юлію.
— Звичайно ж, знав. Я дізнався про твій план в той самий момент, коли ти його придумала.
Його голос загрозливо знизився.
— Ти думала, що я проникаю в думки, тільки коли людина спить. Це не так. Ти вважала, що мене немає у тебе в голові, коли ти спала. А я там був. Як тільки я проник в твою свідомість, Юлія, з тих пір я перебуваю там, в твоїх думках, завжди. Про що б ти не думала, кожен раз, коли у тебе з'являється якась думка, я вже знаю її. Я знаю кожен твій брудний умисел. Кожну думку, кожне намагання, кожне мерзенне бажання, я чую так, як ніби в той же момент ти їх голосно висловила. Я не давав тобі доказів своєї присутності, через це ти, по своєму невігластву, вважала, що мене не було з тобою, а я був.