Десяте Правило Чарівника, або Фантом
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Десяте Правило Чарівника, або Фантом». Краткое содержание книги:
І одного разу страшне дійсно сталося. Келен Амнелл, дружина легендарного Річарда Сайфера, лорда Рала, Шукача Істини, прокинулася, не пам'ятаючи нічого, крім свого імені.
Відтепер вона — найнебезпечніша з усіх людей, та, від кого залежить — бути чи не бути цьому світу. І щоб врятувати її і не допустити прийдешнього Хаосу, Мороку і Безумства, Річарду належить серед незліченних небезпек пізнати самі темні таємниці Десятого Правил Чарівника …
Келен не могла уявити його з зачіскою; від цього його вигляд став би менш загрозливим. Від золотого кільця в його лівій ніздрі тягся тонкий золотий ланцюжок, закріплений другим кінцем на іншому кільці, протягнутому через мочку лівого вуха. Він був чисто поголений за винятком пари коротких, не довше двох дюймів вусиків, які спускалися від куточків його усміхненого рота, і пучка волосся на середині підборіддя під нижньою губою.
Яким би жахливим, величезним і безжальним не виглядав цей чоловік, його очі — ось що було справжнім кошмаром. У них не було білків. Замість них там клубочилися похмурі, темні образи, які міняли обриси на тлі чорнильного мороку. Як би там не було, коли він звернув погляд на Келен, там безсумнівно відбилися всі думки, які у неї були. Під цим поглядом вона відчула себе голою. Вона відчувала, що ще трохи, і від наростаючої тривожної догадки в неї підкосяться коліна.
Коли його похмурий погляд перемістився на Сестер, Келен наосліп намацала Джилліан, і притягла до себе під руку, прагнучи захистити її. Вона відчувала тремтіння дівчини. Тим не менш, Келен помітила, що Джилліан, по всій видимості, не здивувалася, виявивши в кімнаті цього чоловіка.
Келен не могла зрозуміти, чому Сестри мовчать, чому не діють. Вона очікувала, що, опинившись перед лицем настільки явної загрози, яку являла собою ця людина, вони моментально спробують спопелити його, лише б опинитися в безпеці. Раніше Сестри, жодної секунди не вагаючись, знищували всіх тих, у кому могли запідозрити перешкоду. Цей чоловік явно був набагато більше, ніж перешкода. Судячи з його вигляду, він міг кулаком роздрібнити їх черепи. Погляд його очей говорив, що такі справи були для нього звичними.
З темних кутів позаду Келен виступили двоє великих чоловіків і закрили стулки дверей. Їхні обличчя були списані страхітливими варварськими татуюваннями, від чого вони також виглядали грізно. Їх величезні м'язи блищали від поту і були так смагляві, як ніби вони ніколи не змивали з себе кіптяву масляних факелів. Перед тим, як закрити двері, вони зробили крок ближче, і Келен змогла, навіть незважаючи на сморід, що розливався від палаючої смоли, вловити кислий запах їх поту.
Ці двоє виглядали готовими до будь-якої несподіванки і навіть, більше того. Їх груди хрест навхрест перетинали важкі, шпичасті шкіряні ремені, до яких було прикріплено безліч ножів. Світло палаючих із шипінням смолоскипів відбивалося відблисками від двосторонніх сокир і булав, що висіли у них на поясах. Їх обличчя також були усіяні металевими шипами — у вухах, в бровах, по боках їх носів. Це виглядало так, ніби й обличчя були утикані вбитими зсередини цвяхами. Вони також були налисо поголені. Ці двоє чоловіків виглядали не зовсім по-людськи, не знайомими з цивілізацією, а скоріше виглядали, як навмисно спотворене поняття людської істоти, в якому її суть була замінена на сталь, сажу і звірині ознаки.
Хоча у них були короткі мечі, вони їх не діставали. Здавалося, вони ні краплі не боялися Сестер.
— Імператор Джеган… — Безбарвний, слабкий голос сестри Юлія затих в смиренному страху.
Імператор Джеган!
Два цих слова потрясли Келен до самого дна її душі. В її понятті про цю людину було щось таке, що сформувалося з спостереження на відстані за його армією, від того, що вони проходили через місця, які ця армія завоювала, що змушувало Келен боятися його навіть більше ніж Сестер. Від Сестер його відрізняло те, що його мужність додавала чужу для них рису до природи небезпеки, яка виходила від нього.
Наскільки вона могла зрозуміти, Сестри робили все можливе, щоб триматися подалі від Джегана і, тим не менш, він сидів тут, прямо перед ними. Він виглядав розслабленим, немов людина, у якої є все. Здавалося, його ніщо не турбує. Навіть Сестри Тьми, здавалось, його не цікавили.
Келен зрозуміла, що ця зустріч не була жодною мірою випадковою. Вона була обумовлена. Крім того, що страх Келен, її боязнь Джегана, був породжений підслуханними розмовами Сестер і їх наполегливим бажанням уникнути зустрічі з цією людиною, було щось ще, десь в глибині, темний страх коренився в самій її душі, майже як незбагненний спогад, що видавав себе тільки неясною, але зловісною тінню.
Коли Келен скосила погляд у бік, вона побачила, що Сестри, здавалося, примерзли до місця, як ніби вони перетворилися на камінь. Їх лиця стали попелясто-сірими.